Мета роботи - аналіз імунного статусу хворих на коронавірусні інфекції (КВІ) та підвищення ефективності їх лікування шляхом включення до загальноприйнятої схеми препарату з противірусною та імунотропною дією. Протягом 2012 - 2015 рр. на базі інфекційного відділення міської клінічної лікарні № 4 м. Київ було обстежено 150 хворих віком від 18-ти до 65-ти років з діагнозом "гостра респіраторна вірусна інфекція середньотяжкого та тяжкого ступенів". З них у подальшому сформували групу хворих на КВІ (n = 36). Перша (I, дослідна) група (n = 22) на фоні основного лікування одержувала рибонуклеїнову кислоту по 2 капсули тричі на добу, 7 днів. У другій (II, контрольна) групі (n = 14) проводили тільки загальноприйняту патогенетичну терапію (дезінтоксикаційну та симптоматичну). Верифікацію діагнозу проводили за допомогою молекулярно-генетичних досліджень (мультиплексна полімеразна ланцюгова реакція зі зворотною транскрипцією в реальному часі) з біологічного матеріалу - харкотиння. Комплекс імунологічних досліджень периферійної крові включав визначення рецепторів до моноклональних антитіл CD3, CD4, CD8, CD16, CD22 на лімфоцитах крові, вмісту T-лімфоцитів за даними спонтанної розеткоутворювальної здатності лімфоцитів з еритроцитами барана за методикою M. Jondal і співавт. у модифікації К. Ф. Чернушенко і співавт. Під час обстеження 36-ти хворих на КВІ встановлено, що ці захворювання супроводжуються розвитком вторинного клітинного імунодефіциту зі зниженням основних субпопуляцій лімфоцитів (CD3, CD4, CD22), показників НСТ-тесту нейтрофілів крові та підвищенням рівня CD16-лімфоцитів. Загальна кількість T-лімфоцитів і T-хелперів була знижена (P << 0,05), а рівень природних кілерів (CD16) вірогідно був високим: у хворих на КВІ 26,34 +- 2,22 %, а у пацієнтів з діагнозом ГРВІ іншої етіології - 18,45 +- 1,23 % (норма - 16,60 +- 0,80 %) (P << 0,05). Це свідчить про розвиток у разі КВІ вторинного імунодефіцитного стану за відносним гіперкілерним типом. Рівень B-клітин (CD22) у хворих на КВІ був суттєво меншим (P << 0,05), а через 7 днів після прийому рибонуклеїнової кислоти у хворих основної групи показники досягали в середньому 24,06 +- 2,44 %, у пацієнтів II групи середні значення були 19,03 +- 2,05 % (P << 0,05). Імунорегуляторний індекс коливався від 1,2 до 2,3. Висновки: у разі КВІ розвивається вторинний імунодефіцит із відносним гіперкілерним типом, зумовлений значним зниженням загальної кількості T-лімфоцитів і T-хелперів. Відзначені закономірності імунного статусу хворих вказують на формування під час розвитку КВІ імунного дисбалансу, що є, очевидно, важливим патогенетичним чинником за цієї патології. Використання у комплексній терапії хворих на КВІ рибонуклеїнової кислоти не тільки сприяє скороченню клінічних проявів хвороби, але й суттєво коригує супутні імунні порушення, а також забезпечує найбільш сприятливі віддалені результати, дозволяючи уникнути розвитку різних бактеріальних ускладнень. Відмічено, що знижена концентрація T-лімфоцитів, зокрема T-хелперної субпопуляції, а також ознаки виснаження здатності нейтрофілів периферійної крові до респіраторного вибуху - це імунологічні ознаки, що характеризують особливість КВІ з ураженням нижніх дихальних шляхів.

  Повний текст PDF - 246.026 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"