Сучасна кадрова політика в охороні здоров'я України має базуватися на визначенні пріоритетів на майбутнє, а саме на стані здоров'я підростаючого покоління. Створення безпечних умов життєдіяльності протягом усього періоду дитинства є завданням першочергового значення. В Україні налічується більше 30 тис закладів дошкільної та загальної середньої освіти, в яких навчається понад 5 млн дітей, і від організації медичного обслуговування безпосередньо у закладі залежить їх здоров'я. У зв'язку з реформуванням медичної сфери внесено зміни до схеми медичного забезпечення організованого дитинства, з акцентом на центри первинної медичної допомоги, що потребує наукового обгрунтування та систематизації. Мета дослідження - формування профілактичної моделі медицини дитинства за умов розбудови громадського здоров'я в Україні. Проведено аналіз наукової та чинної нормативно-правової бази з систем надання медико-профілактичної допомоги дітям, що висвітлило цілу низку проблемних питань, які покладено в основу соціологічних досліджень щодо рівня медицини дитинства за умов реформи медичної сфери. Для оцінки організації медичного обслуговування дітей в центрах первинної медичної допомоги і закладах загальної освіти авторами розроблено 2 анкети, які включали 16 та 15 питань відповідно. До кожного питання першої анкети було розроблено від 2 до 8 варіантів відповідей та понад 80 позицій в цілому - у другій. Як експерти виступали лікарі-педіатри, лікарі загальної практики - сімейної медицини центрів ПМД та медичні працівники закладів загальної середньої освіти м. Київ, Київської, Кіровоградської та Чернігівської областей. Загальна чисельність експертів склала 115 осіб із середнім стажем роботи до 20 років. Визначено дві можливі форми надання медичних послуг дітям безпосередньо у освітньому закладі: отримання ліцензії МОЗ України на медичну практику за чинним законодавством України кожним закладом освіти або розв'язання цього питання за участю центрів ПМД, які уже мають відповідну ліцензію, та забезпечити їх представників відповідними приміщеннями за сучасними вимогами будівельних, санітарних і протипожежних норм. Висновки: найдоцільнішим кадровим складом медичного забезпечення окремого закладу освіти є дві посади: лікаря-педіатра та медичної сестри (<$E43,84~symbol С~5,81~%> позитивних рішень експертів). Навантаження на лікаря-педіатра не має перевищувати 800 дітей віком від народження до 18 років життя (підтримали цю позицію <$E67,12~symbol С~5,05~%> спеціалістів-експертів), а для лікарів загальної практики - сімейної медицини - не більше 30 % дітей віком 11 - 18 років у загальній структурі їх пацієнтів. Порядок медичного обслуговування організованого дитинства має бути визначений на рівні МОЗ України (<$E90,41~symbol С~3,45~%> експертних рішень), а оцінка показників здоров'я дитини є функціональним обов'язком лікаря (<$E61,64~symbol С~5,69~%> позитивних відповідей). Активне управління процесами формування здоров'я дітей за умов та режиму реального часу з прогнозом на перспективу є одним з найважливіших завдань сучасної системи громадського здоров'я.

  Повний текст PDF - 193.774 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"