Кверцетин є ефективним препаратом у разі лікуванні ускладнень, викликаних різними патологіями. Поряд з цим, препарати кверцетину практично нерозчинні у воді і погано засвоюються організмом. Підвищення розчинності препаратів, у тому числі за рахунок формування твердих дисперсій з гідрофільними полімерами, надає змогу збільшити біодоступність і, як наслідок, ефективність дії препаратів. Розглянуто актуальність питання збільшення розчинності кверцетину шляхом одержання його твердих дисперсій з різними високомолекулярними допоміжними речовинами, з використанням твердофазної технології. Об'єктами дослідження були кверцетин, тверді дисперсії кверцетину з полівінілпіролідоном, поліетиленоксидом-6000, beta-циклодекстрином. Всі зразки були виготовлені твердофазним способом у співвідношенні 1: 1 і 1: 2. На підставі проведених досліджень можна зробити висновок, що створення твердих дисперсій кверцетину з використанням твердофазної технології впливає на вивільнення кверцетину. Найбільші показники розчинності спостерігаються в зразках з ПЕО-6000 (в 5 разів). Збільшення вмісту полімеру удвічі не призводить до збільшення розчинності.

  Повний текст PDF - 687.869 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"