Згідно з даними сучасних клініко-епідеміологічних досліджень за останні роки значно зросла захворюваність на хронічні та рецидивуючі інфекційні хвороби шкіри, які зумовлені Str. pyogenes, зокрема. В останні роки відмічається різке збільшення кількості хворих на бешиху, особливо з ускладненими її формами та флегмонозною та некротичною. Мета роботи - покращити ефективність лікування хворих з бешиховим запаленням та запобігти розвитку ускладнень. Проведено ретроспективний аналіз хворих на бешиху, що лікувались в хірургічному відділенні КМКЛ № 6. Обстежено 69 хворих на бешиху, що склало 13,6 % серед гнійно-септичних захворювань. Діагноз бешихи було встановлено на основі клінічної картини, що характеризувалась гострим початком, ознобом, підвищенням температури тіла до <$E38~-~39~symbol Р roman C>, симптомами загальної інтоксикації, появою ділянок набряку та гіперемії з чіткими контурами у вигляді язиків полум'я, виникненням бул і геморагій. Розпал захворювання наступав в термін від декількох годин до 1 - 2 діб після виникнення перших проявів хвороби та характеризувався максимальними загальними проявами (інтоксикацією та лихоманкою), а також місцевими. Усім хворим проведено комплексне обстеження (лабораторне: загальний аналіз крові та сечі, біохімічний аналіз крові, аналіз крові на цукор, коагулограма; інструментальне: ЕКГ, R-графія). Результати: антибіотикотерапія в комплексному лікуванні хворих на бешиху має неабияке значення. Напівсинтетичні пеніциліни, цефалоспорини та фторхінолони мали найбільшу ефективність за різних форм бешихи. Тому у разі поступлення хворих відразу призначались саме вони. Після одержання результатів мікробіологічного дослідження проводили зміну антибіотику залежно від одержаних результатів (етіотропна антибіотикотерапія). Призначалась інфузійна терапія із застосуванням кардіотоніків та кардіопротекторів, антикоагулянтна (переважно низькомолекулярні гепарини), імуномодулятори, протизапальна, гепатопротектори, ангіопротектори, вітамінотерапія в комплексі з аскорбіновою кислотою. Також призначались антигістамінні препарати. У разі появи гнійно-запальних ускладнень у вигляді флегмон, абсцесів, некрозів тканин в найбільш стислі строки виконувалось розкриття гнійника з висіченням некротично змінених тканин, що покращувало результати лікування тяжких форм захворювання і був основою для лікування ендотоксикозу. Після повного очищення рани, за необхідності, виконувалась аутодермопластика. Висновки: бешиха - тяжке хірургічне захворювання з переважно геморагічними формами, що супроводжується інтоксикацією та відсутністю тенденції до зменшення числа випадків з переважною локалізацією на нижніх кінцівках. Застосування антибіотиків та особливо стрептоциду місцево у комплексному лікуванні зменшує розвиток запальних явищ ранового процесу у випадку бешихи. У разі розвитку гнійно-запальних ускладнень в найбільш стислі строки виконували розкриття та санацію гнійника з висіченням некротично змінених тканин для запобігання розвитку ендотоксикозу. В результаті лікування зменшувалась інтоксикація, попереджався розвиток ускладнень, швидше наступало одужання хворих.

  Повний текст PDF - 768.669 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"