Інфузійна терапія являє собою невід'ємну частину інтенсивної терапії постраждалих з тяжкою черепно-мозковою травмою, розв'язуючи такі важливі питання як поповнення дефіциту ОЦК в першу добу лікування, тим самим забезпечуючи гемодинамічну стабільність і, як результат, адекватну перфузію пошкодженого мозку, що вкрай важливо для уникнення вторинних ішемічних пошкоджень. Однак, проведення інфузійної терапії сприяє зниженню рівней факторів коагуляції внаслідок гемодилюції. Мета роботи - дослідити впливи на коагуляцію збалансованих кристалоїдних розчинів як основних розчинів для проведення волемічної підтримки у постраждалих з тяжкою ЧМТ. Обстежено 60 постраждалих з тяжкою ЧМТ віком від 18-ти до 65-ти років, з рівнем свідомості 5 - 11 балів за шкалою ком Глазго (ШКГ) та тяжкістю стану за шкалою APACHE II - <$E21~symbol С~2,7> балів. Постраждалим у групі контролю (30 хворих) проводилась волемічна підтримка розчином натрію хлориду 0,9 % за загальноприйнятою методикою в дозі 24,1 - 65,4 мл/кг/добу, у групі дослідження (30 хворих) волемічна підтримка проводилась збалансованими кристалоїдними розчинами, корекція набряку мозку в обох групах проводилась розчином натрію хлориду 3 % у дозі 3 - 12 мл/кг/ добу. Стан коагуляції у травмованих був вивчений на основі показників протромбінового індексу, протромбінового часу, рівню фібриногену, також було досліджено рівні гемоглобіну; кількість перелитих доз еритроцитарної маси, свіжозамороженої плазми. В обох групах впродовж 10-ти діб не відмічається зниження фібриногену крові нижче референтних значень. Навпаки, відмічається підвищення даного показника в обох групах на 6-ту - 7-му добу лікування. Відмічено зниження протромбінового індексу у групі контролю на 5-ту, 8-му та 9-ту добу лікування. В той час як, у групі дослідження показники протромбінового індексу лишаються в межах референтних значень впродовж всього терміну лікування. У травмованих групи контролю впродовж всього терміну лікування спостерігалося підвищення показників протромбінового часу на 6,25 - 12,5 % у порівнянні з референтними значеннями. Разом з цим, у пацієнтів групи дослідження впродовж 10-ти діб лікування показники протромбінового часу залишались близькими до референтних значень. Кількість доз СЗП, що знадобились у групі контролю для корекції порушень коагуляції перевищила таку у групі дослідження в 11 раз, а кількість доз еритроцитарної маси, що були необхідні для корекції анемії в групі контролю, в 6 разів перевищувала таку в групі дослідження.На кожному з етапів лікування постраждалих з тяжкою ЧМТ важливу роль відіграє волемічна підтримка. Підтримка адекватного волемічного статусу та підтримка необхідної осмолярності плазми крові є ключовими моментами інтенсивної терапії постраждалих з тяжкою ЧМТ. Мета роботи - вивчити динаміку змін показників Na<^>+, K<^>+, Cl<^>-, HCO<^>3-, BE у постраждалих з тяжкою ЧМТ протягом перших 10-ти діб лікування на фоні застосування традиційної стратегії волемічної підтримки у порівнянні з застосуванням волемічної підтримки збалансованими кристалоїдними розчинами. Обстежено 60 постраждалих з тяжкою ЧМТ віком від 18-ти до 65-ти років з рівнем свідомості 5 - 11 балів за шкалою ком Глазго (ШКГ) та тяжкістю стану за шкалою APACHE II - <$E21~symbol С~2,7> балів. Постраждалим у групі контролю (30 хворих) проводилась волемічна підтримка розчином натрію хлориду 0,9 % по загальноприйнятій методиці в дозі 24,1 - 65,4 мл/кг/добу, у групі дослідження (30 хворих) волемічна підтримка проводилась збалансованими кристалоїдними розчинами, корекція набряку мозку в обох групах проводилась розчином натрію хлориду 3 % у дозі 3 - 12 мл/кг/добу. У всіх травмованих моніторувались показники Na<^>+, K<^>+, Cl<^>-, HCO<^>3-, BE впродовж перших 10-ти діб перебування у відділенні інтенсивної терапії. Гіпернатріємія спостерігається впродовж всього терміну лікування у постраждалих з тяжкою ЧМТ у групі контролю і цей показник максимально перевищує референтні значення на 15 %. Впродовж всього терміну лікування у хворих в групі контролю спостерігається знижений на 11,1 - 33,8 % у порівнянні з референтними значеннями вміст калію. У хворих в групі дослідження також спостерігається зниження вмісту калію крові, але різниця з референтними значенням складає максимум 15 % і припадає переважно на перші 3 доби лікування. Вміст хлору у групі контролю підвищений на 17 і 29 % протягом усього періоду дослідження. Вміст хлору в плазмі крові постраждалих з тяжкою ЧМТ в групі дослідження також перевищував референтні значення, але всього на 3 - 14 %. Виявлено зниження буферних основ на першу, 8-му та 9-ту добу лікування на 87, 100, 100 % відповідно у порівнянні з референтними значеннями у групі контролю. В той час як у групі дослідження спостерігається зниження рівня буферних основ крові на 73 % на першу добу лікування, але протягом подальшого періоду лікування рівень буферних основ у травмованих групи дослідження досягав референтних значень. Висновки: застосування збалансованого кристалоїдного розчину для проведення волемічної підтримки у постраждалих з тяжкою ЧМТ надає змогу у більш стислі терміни купувати метаболічний ацидоз та підтримувати показники водно-електролітного стану крові на більш стабільному рівні.Інфузійна терапія є невід'ємною частиною інтенсивної терапії постраждалих з тяжкою черепно-мозковою травмою (ЧМТ), однак ефективність інфузійно-трансфузійної терапії багато в чому залежить від цілеспрямованого обгрунтування її програми, характеристик інфузійних розчинів, їх фармакологічних властивостей і фармакокінетики. На даному етапі інтенсивної терапії вибір розчину для проведення волемічної підтримки у постраждалих із тяжкою ЧМТ залишається дискутабельним. Мета роботи - оптимізувати методику проведення волемічної підтримки у постраждалих із тяжкою ЧМТ з метою зменшення вираженості набрякового синдрому. Обстежено 60 постраждалих із тяжкою ЧМТ віком від 18 до 65 років, з рівнем свідомості 5 - 11 балів за шкалою коми Глазго при надходженні та через 12 годин після проведення первинної ресусцитації та тяжкістю стану за шкалою APACHE II 21,0 +- 2,7 бала, які були поділені на 2 групи: контроль та дослідження. Постраждалим у групі контролю волемічна підтримка проводилась розчином NaCl 0,9 % за загальноприйнятою методикою. У групі дослідження волемічна підтримка проводилась збалансованим кристалоїдним розчином. В обох групах моніторувались показники збільшення товщини масиву тканин у фронтальній ділянці, на тилі стопи та окружності над променево-зап'ястковим суглобом. За даними дослідження, у постраждалих, волемічна підтримка яким здійснювалась збалансованим кристалоїдним розчином, набряковий синдром був менш вираженим, також у групі дослідження спостерігається регресування набрякового синдрому на 8 - 9-й добі лікування, на той час як у групі контролю набряки зберігаються впродовж усіх 10 діб лікування. Висновки: встановлено, що застосування для волемічної підтримки збалансованого кристалоїдного розчину суттєво зменшило вираженість набрякового синдрому у постраждалих із тяжкою ЧМТ впродовж перших 10 діб лікування, дозволило ліквідувати набряковий синдром до 9 - 10-ї доби лікування, що, у свою чергу, дозволяє покращити параметри зовнішнього дихання, зменшити кількість ускладнень з боку дихальної системи, тривалість проведення штучної вентиляції легень, а відповідно і перебування у відділенні інтенсивної терапії та термінів лікування.

  Повний текст PDF - 522.285 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"