Існуючі терапевтичні підходи не повною мірою враховують вплив гіперурикемії на механізми розвитку остеоартрозу, що значно знижує ефективність лікування та сприяє взаємообтяженню даних захворювань. Мета роботи - дослідити ефективність комбінації хондроїтин сульфата-4,6 та цитратного комплексу у пацієнтів з остеоартрозом та гіперурикемією. Досліджено 60 хворих на остеоартроз та гіперурикемію (57 жінок і 3 чоловіків віком (<$E59,71~symbol С~0,86>) роки). В 1 групу увійшли 30 пацієнтів, які приймали лише хондроїтин сульфат-4,6, у 2 групу - 30 пацієнтів з комбінованою терапією і хондроїтин сульфат-4,6 та калій-натрій-гідроцитратний комплекс. Оцінено динаміку ВАШ, індексів WOMAC, Лекена, сечової кислоти, IL-1beta, IGF-1, NO, загально клінічних показників. Статистичний аналіз був проведений за допомогою SPSS Statistics. У ході дослідження виявлено статистично достовірне зменшення болю за ВАШ, індексів WOMAC, Лекена через 6 міс лікування в обох групах. Проте більш виражене (<$Eroman p~<<~0,05>) зниження показників ВАШ з <$E58,67~symbol С~0,91> мм до <$E27,97~symbol С~1,63> мм, індекса Лекена з <$E10,60~symbol С~0,48> до <$E5,47~symbol С~0,33> спостерігалось у пацієнтів другої групи, в порівнянні з першою і ВАШ (<$E61,2~symbol С~1,82> мм до <$E37,6~symbol С~1,53> мм) та індекс Лекена (<$E10,40~symbol С~0,39> до <$E6,80~symbol С~0,29>). В обох групах не відмічено динаміки лабораторних показників глюкози крові, ліпідного обміну, білірубіну, печінкових маркерів, креатиніну. Через 6 міс лікування в обох групах було одержано статистично достовірне зниження IL-1, NO, а також статистично достовірне підвищення IGF-1. У пацієнтів другої групи після проведеного лікування було більш значне зниження IL-1 (<$Eroman p~<<~0,05>) з <$E21,84~symbol С~1,97> пг/мл до <$E15,37~symbol С~1,00> пг/мл у порівнянні з першою (<$E20,43~symbol С~1,76> пг/мл та <$E12,35~symbol С~0,67> пг/мл, відповідно). Виявлено тенденцію підвищення рівня сечової кислоти у першій групі з <$E457,47~symbol С~22,61> мкмоль/л до <$E490,23~symbol С~18,18> мкмоль/л, а в другій групі її статистично достовірне зниження з <$E469,79~symbol С~20,71> мкмоль/л до <$E353,29~symbol С~24,44> мкмоль/л (<$Eroman p~<<~0,05>). Висновок: виявлено, що у разі поєднання остеоартрозу та гіперурикемії комбінація структурно-модифікуючих та гіпоурикемічних препаратів більш ефективна. У подальшому слід планувати диференційований підхід до лікування пацієнтів з остеоартрозом та гіперурикемією.

  Повний текст PDF - 988.098 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"