Забої головного мозку часто ускладнюються вторинною геморагічною прогресією, яка погіршує результати лікування хворих з ЧМТ та вимагає вивчення для зменшення госпітальної смертності. Мета роботи - проаналізувати клінічний перебіг забоїв головного мозку, що ускладнилися ВГПЗ із контрольною групою пацієнтів без даного ускладнення. Проаналізовано результати клінічного та нейровізуалізаційного дослідження, проведеного у 110-ти хворих із забоями головного мозку. Було досліджено вік, стать хворих, стан під час госпіталізації (рівень свідомості за Шкалою ком Глазго, розміри вогнища забою), а також результати лікування (ефективність медикаментозної терапії, перенесені оперативні втручання, смертність). Статистичну обробку результатів проведено з використанням програми SPSS Statistics 17.0. ВГПЗ виявлено у 46-ти (<$E43~symbol С~4,7>) % пацієнтів із забоями головного мозку, з них у 7-ми (<$E15~symbol С~3,4>) % - без прогресування неврологічних симптомів. Віддалені вогнища ВГПЗ виявлено у 9-ти (<$E8~symbol С~2,5>) % пацієнтів. Забої ГМ частіше спостерігались у чоловіків - 84 (<$E76~symbol С~4,0>) % і 26 (<$E24~symbol С~3,8>) % - у жінок відповідно. Вік хворих від 19-ти до 73-х років. Показники свідомості за ШКГ становили Ме - 12, Q1 - 9, Q3 - 14 (балів). Середній початковий об'єм забою був більшим в групі із вторинною геморагічною прогресією захворювання (ВГПЗ0: Ме - 17,3, Q1 - 10,5, Q3 - 32,5 (мл), у порівнянні з контрольною Ме - 13,2, Q1 - 7,7 та Q3 - 28,3 (мл). Із 110-ти пацієнтів, 82 (<$E74~symbol С~4,1>) % виписані додому, а 28 (<$E26~symbol С~3,8>) % - померли, із них 21 (<$E20~symbol С~3,1>) % - із групи ВГПЗ та 7 (<$E6~symbol С~2,9>) % - без даного ускладнення (<$Eroman p~<<~0,001>). Медикаментозна терапія ВГПЗ виявилася неефективною у 19-ти (<$E17~symbol С~3,5>) % пацієнтів, цим хворим проведено подальше хірургічне втручання. Моніторинг ВЧТ проведено у 18-ти хворих, в тому числі у 12-ти (<$E11~symbol С~3,1>) % - у разі ВГПЗ та у 6-ти (<$E5~symbol С~2,7>) % - без ВГПЗ (<$Eroman p~<<~0,001>). Висновки: частота ВГПЗ у разі забоїв ГМ становить 43 %. Рівень свідомості пацієнтів із ВГПЗ статистично не відрізняється від контрольної групи. Постановка датчика вимірювання ВЧТ частіше проводиться у пацієнтів із ВГПЗ. Оперативне втручання у разі забоїв головного мозку частіше проводиться через неадекватну медикаментозну корекцію ВЧГ та масс-ефект вогнища забою з компресійно-дислокаційним синдромом.

  Повний текст PDF - 892.048 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"