Мета роботи - проаналізувати зв'язок між рівнем розчинного тромбомодуліну (sCD141) та перебігом захворювання на антифосфоліпідний синдром (АФС), рівнями антифосфоліпідних антитіл та ураженням судин у пацієнтів з різними варіантами АФС. Як показали результати досліджень, вміст sCD141 в групі контролю становив <$E3,20~symbol С~0,18> нг/мл і у 81 % осіб був оптимальним. У хворих з АФС за середніми величинами рівень тромбомодуліну достовірно перевищував такий в контролі на 51,3 %. Виявилось, що серед пацієнтів з АФС лише у 39 % осіб вміст тромбомодуліну був нижчим 5 нг/мл, а у 46,3 % пацієнтів перевищував 5 нг/мл (порівняно з 5% в контролі). Серед хворих з ВАФС частка осіб з оптимальним рівнем тромбомодуліну була в 1,6 рази меншою, ніж серед хворих з ПАФС, а частка хворих з високим рівнем цього показника (вище 5 нг/мл) - в 1,7 рази більшою. За середніми величинами вміст тромбомодуліну у хворих з ВАФС був достовірно вищим на 26 %, ніж у хворих з ПАФС. Висновки: одержані дані свідчать, що надмірна концентрація розчинного тромбомодуліну не лише збільшує тромборезистентність судинної стінки, але також є циркулюючим маркером раннього атеросклерозу, оскільки тісно асоціюється з субклінічними проявами атеросклеротичного ураження судин. Рівень розчинного тромбомодуліну значно підвищується у хворих з активним запальним процесом у пацієнтів з антифосфосфоліпідними антитілами та наявністю АГ і практично не залежить від віку, статі, тривалості захворювання, тютюнопаління, ожиріння, порушень ліпідного обміну та гіподинамії.

  Повний текст PDF - 518.673 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"