Клінічно схожі симптоми спондилогенної шийної мієлопатії (СШМ) можуть бути зумовлені різними чинниками (компресійними, судинними та рефлекторними) чи їх поєднанням. Для удосконалення методологічних підходів до лікування проаналізовано досвід спостереження таких хворих в динаміці лікування. Мета дослідження - оцінити ефективність використання хірургічних і консервативних методів лікування хворих із СШМ. Під наглядом знаходились 160 пацієнтів із СШМ, з них 96 (60 %) чоловіків і 64 (40 %) жінок. Вік хворих - від 27 до 76 років. 40 пацієнтів зі СШМ на тлі вторинного стенозу хребтового каналу на шийному рівні одержали хірургічне лікування; 120 пацієнтів - лікування за допомогою медикаментозних і фізіотерапевтичних методів. Ступінь тяжкості неврологічних розладів та їх відновлення оцінювали за шкалою JOA та індексу відновлення. Клінічна бальна оцінка за шкалою JOA була значно краща в групі неоперованих хворих, p << 0,01. Аналіз результатів у групі хворих, які одержали консервативне лікування, під час повторних обстежень у межах від 6 міс до 2 років не виявив вірогідних змін за шкалою клінічної оцінки, p >> 0,05. У групі оперованих хворих зафіксовано суттєву різницю між клінічною оцінкою за шкалою JOA до операції (I1) та після операції (I2) (p << 0,005). Висновки: тільки спостереження в динаміці, використання нейрофізіологічної діагностики надає змогу визначитися з вибором методу лікування. Консервативне лікування може стабілізувати або дещо покращити стан хворих. Але у разі прогресування клінічних ознак рекомендовано хірургічне втручання.

  Повний текст PDF - 203.671 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"