Краніобазальні доступи в краніофаціальній хірургії, їх зміна та розвиток

Паламар, О. І.

Збереження якості життя, інтраопераційна безпека пацієнтів все більше набирає актуальності у плануванні та проведенні хірургічних втручань. Мінімізація хірургічних втручань, використання мініінвазивних, точкових та ендоскопічних методик може бути наступним етапом розвитку в хірургії основи черепа (1, 2, 3) і найбільше відповідає вимогам безпеки та якості життя хворих. Мета дослідження - показати доцільність використання для краніобазальних нейрохірургів мініінвазивних (точкових) та ендоскопічних методик в хірургії дна передньої та середньої черепних ямок. Хірургічні втручання проведено у разі наступної патології: 112 пацієнтів із сіно-параназальними злоякісними новоутвореннями, що мають інтракраніальне поширення, 27 пацієнтів, що мали менінгіоми дна передньої черепної ямки, 55 пацієнтів із пухлинами гіпофіза, 3 випадки із остеомами основної пазухи та 4 пацієнта із менінго-менінгоенцефалоцелє носової порожнини й основної пазухи. Проведено 201 краніобазальних хірургічних втручання, із яких 82 операції проведено субкраніальним доступом, 5 хірургічних втручань супраорбітальним доступом, 72 ендоскопічних ендоназальних хірургічних втручання та 42 орбіто-скулових доступи (резекція орбіто-скулового комплексу та\або резекція дна середньої черепної ямки). Післяопераційна летальність відсутня. Висновки: хірургія дна передньої та частково середньої черепних ямок значною мірою вдосконалилась за рахунок розвитку краніобазальних доступів, їх зміни в бік мінімізації хірургічних втручань. Використання природніх порожнин (носова порожнина, сіно-параназальна ділянка) до краніобазальної патології та ендоскопічних методик, точкових методик зменшує об'єм хірургічного втручання, досягаючи однакового результату у порівнянні з традиційними доступами (біфронтальний, фронто-темпоральний, класичний краніофаціальний).


	Наукова періодика України		Збірник наукових праць співробітників НМАПО ім. П. Л. Шупика