Пошук нових способів усунення та корекції ентеральної недостатності як одного з провідних чинників поліорганної недостатності у пацієнтів з гострим розлитим перитонітом (ГРП) потребує сучасного розв'язання для покращання результатів хірургічного лікування пацієнтів. Мета роботи - аналіз ефективності різних способів дренування тонкої кишки у випадку експериментального 24-годинного ГРП. Дослідження проведено на 36 піддослідних тваринах (білі щурі), у котрих моделювали 24-годинний ГРП та досліджували ефективність інтраопераційної інтестиносанації залежно від різновидності зондів для дренування тонкої кишки. У тварин I групи застосовано одноканальний зонд, у II групі - двохканальний зонд та у III групі - триканальний зонд. Гострий перитоніт перебігав зі зниженням у 2,19 рази pH вмісту тонкої кишки та зростанням у 4,79 разу його біологічної токсичності. Інтраопераційна інтестиносанація у піддослідних тварин суттєво послаблює агресивність кишечного середовища навіть через 6 год перебігу післяопераційного періоду. На відміну від її проведення через одно- та двоканальні зонди у разі застосування триканального зонда - pH кишечного вмісту зростав до <$E5,12~symbol С~0,37>, парамеційний тест підвищувався до <$E9,11~symbol С~0,56> хв, а концентрація МСМ-280 у портальній крові знизилась до <$E0,33~symbol С~0,02> ум. од.

  Повний текст PDF - 349.847 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"