Мета роботи - з'ясування зв'язків між клінічними особливостями перебігу резистентної артеріальної гіпертензії (АГ) та ступенем активації ренін-ангіотензин-альдостеронової системи для повноти розуміння причинно-наслідкових процесів та їхнього впливу на формування резистентності. В основі роботи - результати комплексного клінічного та інструментально-лабораторного обстеження 47 пацієнтів із резистентною артеріальною гіпертензією (РАГ). Визначали вміст альдостерону та реніну активного в сироватці крові. Пацієнтів із діагностованими вторинними формами АГ не залучали в дослідження. У групу порівняння увійшли 50 осіб із контрольованою АГ. Встановили, що середні рівні альдостерону та реніну активного в плазмі у хворих на РАГ вірогідно (р << 0,05) перевищували показники в осіб з контрольованою АГ. Серед пацієнтів із РАГ тільки 38 % мали нормальний рівень реніну активного, підвищений рівень визначили у 27 %, низький - у 35 %. Виявили негативний кореляційний зв'язок між рівнями реніну активного та альдостерону у групі пацієнтів із контрольованою АГ (r = -0,38, р << 0,05), а у хворих на РАГ виявлена слабка кореляція. Ці дані вказують, що механізми формування резистентного перебігу АГ впливають на біосинтез альдостерону без регуляції з боку ренін-ангіотензинової системи. У групі хворих на РАГ виявили позитивний кореляційний зв'язок реніну активного та альдостерону з індексом маси тіла (r = 0,59, р << 0,01; r = 0,42, р << 0,05 відповідно). Встановили тісний кореляційний зв'язок альдостерону і КДО лівого шлуночка (r = 0,38, р << 0,05), альдостерону та відношення альбумін/креатинін (r = 0,76, р << 0,01). Визначили негативний кореляційний зв'язок альдостерону та реніну активного зі швидкістю клубочкової фільтрації (r = -0,36, р << 0,05; r = -0,32, р << 0,05 відповідно) та позитивний і реніну активного з індексом маси міокарда лівого шлуночка (r = 0,43, р << 0,05). Висновки: при резистентному перебігу АГ спостерігають виразні порушення нейрогуморального профілю - зростання рівня реніну активного та альдостерону, які вірогідно перевищували показники в осіб з контрольованою АГ. Це вказує на активацію ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, яка зумовлює втрату контролю над артеріальним тиском. Збільшення рівня реніну та альдостерону при РАГ спричиняє посилення ураження органів-мішеней. У пацієнтів із РАГ частіше, ніж у пацієнтів із контрольованою АГ реєстрували "гіпоренінові" та "гіперренінові" форми АГ, що потрібно враховувати під час визначення тактики лікування.

  Повний текст PDF - 400.347 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"