Мета роботи - визначення впливу аторвастатину на плазмові біологічні маркери та кардіоваскулярний ризик у пацієнтів із хронічною лімфоцитарною лейкемією (ХЛЛ) в ремісії. У дослідження залучили 157 пацієнтів із ХЛЛ в частковій або повній ремісії. Аторвастатин у дозі 20 мг на добу (n = 50) і 40 мг на добу (n = 18) призначали хворим у зв'язку з гіперхолестеринемією, дисліпідемією за наявності факторів ризику ішемічної хвороби серця. Плазмовий рівень галектину-3, VE-кадгерину, VEGF-1, CD40L, NT-proBNP, інтерлейкіну-6 визначали за допомогою імуносорбентного методу на момент залучення в дослідження та через 1 рік спостереження. Виникнення кардіоваскулярних подій (КВП) оцінювали протягом 3 років спостереження. Зафіксували 170 КВП дій у 68 пацієнтів (43,3 %): 12 смертей унаслідок кардіоваскулярних причин, 17 життєво небезпечних аритмій, 36 ішемічних подій, 9 інсультів, 38 випадків декомпенсації хронічної серцевої недостатності, 58 госпіталізацій, що пов'язані з кардіоваскулярними причинами. Пацієнтів поділили на групи залежно від приймання аторвастатину. На момент залучення в дослідження значення біологічних маркерів вірогідно не відрізнялись між групами пацієнтів. Через 1 рік спостереження вірогідність у динаміці значень галектину-3 (8,86 нг/мл і 16,74 нг/мл; p = 0,035), VE-кадгерину (0,76 нг/мл і 2,19 нг/мл; p = 0,046) досягнута тільки у групі хворих, які не отримували аторвастатин. Не встановили вірогідну різницю значень VEGF-1, ІЛ-6, sCD40L, NT-proBNP у досліджуваних групах протягом спостереження. Призначення аторвастатину асоціювалося зі зниженням кумулятивної вірогідності виникнення КВП протягом 3 років із раннім розмежуванням виникнення подій між двома групами пацієнтів (log-rank тест, <$E chi sup 2~=~11,775>, p = 0,001). Кумулятивна вірогідність виникнення КВП протягом першого року спостереження була меншою при призначенні аторвастатину в дозі 40 мг на добу порівняно з аторвастатином у дозі 20 мг на добу (log-rank тест, <$E chi sup 2~=~6,147>, p = 0,013). Висновки: серед пацієнтів із ХЛЛ в ремісії значення галектину-3 і VE-кадгерину асоціюються зі збільшенням ризику виникнення КВП протягом 3 років спостереження. Аторвастатин запобігає збільшенню вмісту циркулюючих маркерів ангіогенезу та зменшує ризик КВП у цій групі пацієнтів.Цель работы - установить влияние терапии аторвастатином на кардиогемодинамические показатели, вегетативную регуляцию сердечного ритма и кардиоваскулярный риск у больных после достижения полной или частичной ремиссии хронической лимфоцитарной лейкемии (ХЛЛ). В исследование включены 157 пациентов с ХЛЛ в частичной или полной ремиссии. Аторвастатин в дозе 20 мг в сутки (n = 50) и 40 мг в сутки (n = 18) назначен пациентам в связи с дислипидемией, при наличии факторов риска ишемической болезни сердца. Всем пациентам на момент включения в исследование, через 1 год и через 3 года после включения проведены эхокардиография и холтеровское мониторирование ЕКГ. В сравнении с базовыми показателями через 1 год наблюдения в группе больных, которые не получали лечение аторвастатином, отмечено статистическое снижение Е (0,98 м/с и 0,89 м/с; р << 0,001) и A (0,98 м/с и 0,92 м/с; p = 0,023). Через 3 года наблюдения в сравнении с базовыми показателями установлено снижение E/A в группе пациентов без лечения аторвастатином (р = 0,011) и группе получавших аторвастатин в дозе 20 мг в сутки (р = 0,002). В сравнении с базовыми показателями несколько уменьшилась ФВ через 3 года (55,43 и 51,52 %; р = 0,009) преимущественно за счет пациентов, которые получали аторвастатин в дозе 20 мг в сутки. В сравнении с базовыми показателями статистическая разница достигнута через 3 года для глобальной циркулярной систолической деформации миокарда (ДМ) (-17,42 и -16,78 %; р = 0,035), глобальной продольной систолической ДМ (-18,13 и -17,04 %; р = 0,008), глобальной скорости продольной ДМ (-1,03 с<^>-1 и -0,91 с<^>-1; р = 0,024) в группе больных, которые не получали аторвастатин. Через 1 год в группе пациентов, которые не получали аторвастатин, значения LF были существенно ниже базовых показателей днем (р << 0,001) и ночью (р = 0,003), HF днем (р << 0,001, р << 0,001) и ночью (р = 0,004, р << 0,001). Выводы: ухудшение показателей систолической и диастолической функции, вариабельности ритма сердца на протяжении наблюдения преимущественно в группе пациентов, которые не получали аторвастатин, свидетельствует о способности аторвастатина предупреждать развитие систолической и диастолической дисфункции у пациентов с ХЛЛ в ремиссии.

  Повний текст PDF - 455.983 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"