Мета дослідження - визначення клініко-анамнестичних і гормонально-метаболічних показників, які впливають на віддалені результати лікування спіронолактоном. Обстежено 78 дівчат віком 13 - 17,5 року з гіпоменструальним синдромом (ГМС: олігоменорея (ОМ), вторинна аменорея (ВА)) через 2 роки і більше після початку лікування спіронолактоном (3 десятиденних курси). Вивчали хронологічний, менструальний вік (МВ), перинатальний анамнез, тривалість ГМС до початку лікування, індекс маси тіла (ІМТ), об'єм матки за даними ультразвукового дослідження органів малого таза, ступінь вираженості гірсутизму, вміст у крові гонадотропних, статевих гормонів, пролактину, інсуліну імуноферментним методом. Визначали прогностичний коефіцієнт (ПК) і його інформативність (І). Критерієм ефективності лікування слугувала наявність самостійного регулярного менструального циклу. Віддалена ефективність лікування при ОМ досягала 62,9 %, при ВА - лише 20,1 % (p << 0,001). Найбільш прогностично значущими щодо позитивних результатів лікування є МВ до 2-х років (ПК = +5,13; І = 0,542), щодо негативних результатів ВА (ПК = -3,54; І = 0,545), гірсутизм II - III ст. за шкалою Феррімана - Галвея, підвищений рівень лютеїнізувального гормону (ПК = -3,52; І = 0,59) і знижений вміст у крові естрадіолу (ПК = -3,68; І = 0,36). Віддалена ефективність лікування спіронолактоном протягом трьох місяців у 3 рази є кращою при ОМ, ніж при ВА. Дівчата з ГМС потребують обстеження і лікування вже у перші 1 - 1,5 року після менархе. Особливу увагу слід приділяти дівчатам із вираженим гірсутизмом і таким, в яких розлади менструальної функції зберігаються протягом 2-х років і більше, з високим вихідним рівнем лютеїнізувального гормону та зниженим вмістом у крові естрадіолу.

  Повний текст PDF - 468.664 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"