Золотим стандартом лікування м'язово-інвазивного раку сечового міхура з найкращими показниками якості життя пацієнта у післяопераційний період є радикальна цистектомія з ілеоцистопластикою. Мета дослідження - вивчити особливості гістохімічно виявленої активності глутаматдегідрогенази у стінці артифіційного сечового міхура в експериментальних тварин. Експериментальні дослідження було виконано на 18 самицях mini-pigs віком 4 - 5 міс і масою 8 - 10 кг. Моделювання штучного сечового міхура було виконано шляхом цистектомії з наступною ілеоцистопластикою. Контрольні дослідження глутаматдегідрогенази (ГДГ) проводили через 3, 6 і 12 міс після оперативного моделювання. Гістоензимологічні дослідження стінки здухвинної кишки на різних етапах вивчення після експериментального моделювання артифіційного сечового міхура не виявили статистично значущих змін активності ГДГ в епітеліальному і підслизовому шарах щодо здорових тварин. Заключення: активність ГДГ у м'язовому шарі неоциста через 3 міс була статистично вірогідно підвищена, з подальшою тенденцією до збільшення. Можна вважати, що гіпертрофія міоцитів змінює транспортні можливості судинної системи артифіційного сечового міхура, що, з одного боку, зумовлює зсув акценту субстратного забезпечення у бік проміжних метаболітів, а з іншого - недостатнє загальне забезпечення сприяє збереженню процесів життєзабезпечення на порівняно невисокому рівні.

  Повний текст PDF - 393.036 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"