Мета дослідження - визначити ефективність застосування ендоуретральної та інтравагінальної електростимуляції (ЕС) сфінктерного апарату сечівника та м'язів тазового дна у комплексному лікуванні жінок зі стресовим нетриманням сечі (СНС) апаратом "Інтратон-1". Проведено аналіз комплексного лікування 163 жінок із СНС без пролапсу тазових органів з використанням ендоуретральної (102 пацієнтки) та інтравагінальної (61 пацієнтка) ЕС сфінктерного апарату сечівника та м'язів тазового дна за останні 25 років. Після ендоуретральної ЕС одужання констатували у 37 (36,3 %) жінок, покращання - у 51 (50 %), без змін - у 14 (13,7 %). Після іннтравагінальної електростимуляції одужання засвідчили 24 (39,3 %) жінок, покращання - 31 (50,8 %), без змін - 6 (9,8 %). Результати електростимуляції статистично не відрізнялися, але інтравагінальна ЕС виявилася менш інвазивною процедурою і не вимагала використання лікарських препаратів для профілактики дизурії і розвитку циститу. Заключення: у зв'язку з поверненням симптомів стресового нетримання сечі у більшості пацієнток через 3 - 6 міс після електростимуляції необхідно проводити повторні курси електростимуляції.

  Повний текст PDF - 163.677 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"