Одним із аспектів недостатнього контролю тяжкої бронхіальної астми (БА) вважається її фенотипова неоднорідність, зокрема, відзначається значне зростання інтересу фахівців до проблеми БА фізичного напруження. Мета роботи - підвищення ефективності лікування тяжкого варіанта БА фізичного напруження у дітей шкільного віку на підставі аналізу динаміки нападу і досягнення контролю захворювання з урахуванням основних спірометричних та інфламатометричних показників. Обстежено 46 дітей, хворих на тяжку персистуючу БА, зокрема, до 1-ї клінічної групи увійшли 15 школярів, хворих на тяжку БА фізичного напруження, до 2-ї клінічної групи (порівняння) - 31 дитина із тяжким варіантом захворювання, без ознак бронхоконстрикції фізичного напруження. Визначення ефективності базисної терапії проводили проспективно з інтервалом 3 міс шляхом оцінки показників контролю за перебігом захворювання з використанням АСТ-тесту. Тяжкість бронхообструктивного синдрому під час надходження хворих до стаціонару у разі загострення захворювання оцінювали за бальною шкалою. Гіперсприйнятливість дихальних шляхів оцінювали за результатами бронхопровокаційної проби з гістаміном. Встановлено, що в дітей 1-ї клінічної групи прояви обструкції бронхів упродовж тижня стаціонарного лікування виявилися більш вираженими, ніж у пацієнтів групи порівняння, зокрема, вірогідно тяжчими прояви бронхообструкції верифіковані у 1-й та 7-й день госпіталізації. За результатами аналізу ефективності базисної терапії встановлено, що часткового контролю після 3-місячного курсу протизапального лікування досягла лише чверть представників 1-ї клінічної групи та більша частка школярів групи порівняння. Еозинофільний характер запалення виникав у більшості дітей, хворих на тяжку БА фізичного напруження (60,1 %), та у 47,2 % представників групи порівняння. Виявлена більш виражена гіперсприйнятливість бронхів у школярів, хворих на тяжку БА фізичного напруження, підтверджується вірогідно більшою часткою пацієнтів із тяжкою гіперчутливістю дихальних шляхів до гістаміну (показник порогової концентрації (<< 0,5 мг/мл) серед представників 1-ї клінічної групи (87,5 %), ніж серед дітей без явищ бронхоконстрикції фізичного зусилля (54,5 %, p phi >> 0,05). Бронхоконстрикція фізичного зусилля асоціює зі зростанням ризику тяжкої гіперчутливості бронхів до гістаміну у хворих на тяжку БА школярів. Так, відносний ризик тяжкої гіперчутливості бронхів до гістаміну у дітей, хворих на тяжку БА фізичного напруження, становив 1,6 (95 % довірчий інтервал 0,6 - 55,7), за відношення шансів 5,8 (95 % довірчий інтервал 0,6 - 55,7). Висновки: нижча ефективність полегшувальної терапії під час нападу та базисного лікування тяжкої БА у дітей з явищами бронхоконстрикції фізичного зусилля може бути пояснена вірогідно більшою часткою у групі школярів із гіпереозинофілією індукованого мокротиння та тяжчою гіперчутливістю дихальних шляхів до гістаміну.

  Повний текст PDF - 1.948 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"