На базі обласної дитячої клінічної лікарні м. Чернівців в 43 школярів, хворих на персистуючу бронхіальну астму, вивчався характер запалення дихальних шляхів із метою індивідуалізації вибору протизапальної базисної терапії. Першу (I) клінічну групу становили 24 дитини з фенотипом тяжкої астми, до другої (II) групи увійшли 19 дітей із середньотяжким перебігом хвороби. Цитологічний аналіз індукованого мокротиння проводився за методом I. D. Pavord. Хворим на тяжку бронхіальну астму притаманна вираженіша гіпереозинофільна реакція дихальних шляхів. Так, значна еозинофілія (еозинофілів і 12 % у мокротинні) бронхіального секрету визначалася в 29,2 % пацієнтів із тяжкою астмою та в 10,5 % (<$E Рj~<<~0,05>) випадків у II групі. Водночас відносний помірний лімфоцитоз дихальних шляхів (лімфоцитів і 11 % у мокротинні) відзначався у 31,6 % пацієнтів іі групи та у 25,0 % школярів із тяжкою астмою (<$E Рj~>>~0,05>). Кількість циліндричних епітеліоцитів у бронхіальному секреті і 50 % зареєстрована у 29,3 % хворих і та у 26,3 % школярів іі групи порівняння (<$E Рj~>>~0,05>). Школярам із тяжкою астмою притаманний гіпереозинофільно-помірно-лімфоцитарний варіант запалення дихальних шляхів, асоційований із їх вираженішим ремоделінгом, що в цілому потребує призначення високих доз інгаляційних глюкокортикостероїдів у комбінації з антинейтрофільними (антилейкотрієни, блокатори імуноглобуліну Е) протизапальними препаратами.

  Повний текст PDF - 235.155 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"