Мета роботи - оптимізація лікування алергічного риніту (АР) у дітей. У дослідженні взяли участь діти віком 6 - 12 років, які мали прояви інтермітуючого середньотяжкого або персистуючого легкого АР протягом останніх 12-ти місяців. Симптоми захворювання оцінено батьками/пацієнтами за 4-бальною шкалою: "0" - немає симптому, "1" - незначний симптом, "2" - помірний симптом, "3" - сильно виражений симптом і занесено у спеціальний щоденник; сукупну активність захворювання визначали як суму всіх балів за тиждень. Дітям основної групи призначали сироп левоцетиризину (L-цет) у дозі 10 мг щоденно протягом чотирьох тижнів. Діти контрольної групи одержували чотири рази на день кромоглікат натрію у формі назального спрею та, за потреби, очних крапель. Наприкінці першого тижня лікування левоцетиризином загальна виразність назальних симптомів зменшилась у понад двічі, тоді як під час застосування кромоглікату натрію - на 30 %, різниця між групами становила 18 % (<$Eroman p~<<~0,05>). Дещо меншу різницю спостережено на другому тижні, але виразність очних симптомів не мала відмінностей, що концептуально збігається з літературними даними. Невеликі відмінності між групами на другому тижні лікування також можуть бути пов'язані з повільнішим розвитком дії кромоглікату натрію. Висновки: пероральна форма левоцитиризину (L-цет) перевищує ефективність назальної форми кромоглікату натрію під час лікування легкого персистуючого або середньотяжкого інтермітуючого АР у дітей. Висока ефективність, добрий профіль безпечності, зручний режим прийому дозволяють рекомендувати левоцитиризин у схемі лікування даних форм АР у дітей.

  Повний текст PDF - 276.36 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"