Мета роботи - визначити причини негативних результатів хірургічного лікування гриж міжхребцевих дисків (ГМХД) у людей похилого і старечого віку у порівнянні з молодими пацієнтами, що надасть можливість в подальшому вибрати правильну хірургічну тактику та запобігти виникненню ускладнень. Проведено ретроспективний аналіз хірургічного лікування ГМХД поперекового відділу хребта у 190 пацієнтів. В усіх хворих в анамнезі зазначено терміни, коли проведено першу операцію з приводу ГМХД - від 3 міс до 7 років у різних лікувальних закладах України. Найчастішою причиною повторних оперативних втручань у пацієнтів старшого віку є нестабільність на оперованому та суміжному рівнях, що спонукає хірургів до ширшого застосування стабілізувальних оперативних втручань і детальнішого передопераційного планування щодо вибору рівня стабілізації. У старшої вікової категорії переважають процеси стенозування, отже, в них необхідно застосовувати ширшу декомпресію. Для запобігання розвитку епідурального фіброзу необхідно застосовувати атравматичні хірургічні прийоми з мінімальною інтраопераційною крововтратою. Хворі старшої вікової групи, окрім дискектомії, часто потребують корекції дегенеративних деформацій. У разі виявлення критичного остеопорозу з метою профілактики неспроможності металоконструкції необхідно застосовувати спеціальні імпланти з цементною аугментацією для посилення контакту імплант - кістка. Зроблено висновки, що серед основних причин для проведення повторних оперативних втручань у пацієнтів старшого віку є нестабільність на оперованому та суміжному рівнях, а також рецидив грижі на тому самому рівні.

  Повний текст PDF - 139.075 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"