Проаналізовано існуючі підходи до осмислення співвідношення цінностей і релігії в житті людини та соціуму. Розглянуто методологічні проблеми функціонування системи цінностей в суспільстві та формування моральності людини. Моральну рефлексію не можна ототожнювати з феноменом совісті: совість - це "неусвідомлений гнів людини на саму себе" (Гегель), це постійна раціонально-емоційна самооцінка власних вчинків відповідно до розуміння системи цінностей e суспільстві, до моральнісного ідеалу. Така раціонально-емоційна самооцінка проявляється в емоційних переживаннях людини і у почутті сорому, страху, непевності, а рефлексія - це раціональний процес діалогу людини із самою собою. Моральна рефлексія - це раціональний процес самороздвоєння, суперечки людини із самою собою для обгрунтування власних цінностей, для обгрунтування власної моральнісної позиції, процес самовиправдання через протиріччя, суперечка у думках зі своїм "іншим Я". Цю особливість мислення обгрунтував Л. Фойєрбах, який підкреслював, що "для доведення потрібні два обличчя; мислитель роздвоюється у доведенні; він сам із собою перебуває у суперечності, й тільки тоді, коли думка відчула і подолала цю суперечність із самою собою, вона є доведеною... Діалектика не є діалогом умоглядності... але діалогом умоглядності з досвідом".

  Повний текст PDF - 328.394 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"