Проаналізовано аксіологічні підвалини соборної та етатистської парадигм із позицій їх гармонізації у межах ціннісної моделі візантизму. Окреслено ідеологічні загрози та ризики підпорядкування ідеї соборності етатистським проектам. Ретроспективний аналіз становлення й трансформації соборної та етатистської парадигм ідеології візантизму свідчить про поступове підпорядкування цінностей соборності ідеологічним завданням етатизму. За таких умов стала можливою ситуація, коли не спільноти людей - етнічні, політичні, конфесійні та інші - утворювалися самоцінними людськими індивідуальностями, а, навпаки, один із класів таких спільнот ставав стосовно до людини вищою метафізичною реальністю. Зокрема, за умов етноцентричної трансформації соборної ідеї народ (принаймні, в російській традиції) став носієм національно-державної ідеї, яка була центральним фактом його самосвідомості. Захист цієї "надособистісної" ідеї призвів до культивування антиперсоналістичних та етноцентричних (етатистських) настроїв суспільства. У такий спосіб у російському православії відбулося нівелювання автентичного, справжнього сенсу соборності та "духу" православ'я загалом.

  Повний текст PDF - 370.104 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"