Розглянуто питання про корелятивні зв'язки між основними напрямками європейської філософії та особливостями військових стратегій головних учасників Першої світової війни - Великої Британії, Франції, Німеччини. В результаті дослідження було виявлено, що спостерігаються корелятивні відношення між особливостями філософських напрямів Європи та специфікою їх мілітарних стратегій. Якщо війни починаються в людському інтелекті, то філософія і логіка стають для мілітарних наук метатеорією і помилки або удачі воєначальника на полі бою були вже зроблені на теоретичному рівні грецькими мудрецями, середньовічними монахами-філософами або мислителями Нового Часу. Хай логіка та епістемологія і здаються далекими від проблематики військової стратегії, але саме вони закладають фундамент певному способу мислення, який знаходить своє втілення у практичних діях, зокрема у військовому плануванні. У Першій світовій війні на полі бою зустрілися німецький трансценденталізм, французький раціоналізм та англо-саксонський утилітаризм, де переміг останній. Цей же світоглядний конфлікт продовжився і під час Другої світової війни, з аналогічним результатом. Континентальна традиція модерної філософії послідовно створювала ілюзію осягнення істини в межах розуму (І. Кант) або як логічного виводу з аксіом (Р. Декарт); на противагу їй англійський емпіризм формував свою традицію і витонченого аналізу й обережного узагальнення досліджуваних фактів. Ці традиції абстрактного мислення несподівано узгоджено корелюють зі способами побудови мілітарної стратегії ворогуючих сторін у Першій світовій війні в Європі і Великої Британії, Франції, Німеччини. Плани наступу Німеччини та оборони Франції були побудовані на хибних припущеннях, які суперечили фактам дійсності. Ці помилки не були технічними чи організаційними помилками розвідувальних служб; хибні стратегічні плани були невідворотним наслідком нехтування стратегічною розвідкою як такою. Відірвані від фактів ідеї, втілені у життя, можуть перемогти, але за досить специфічних обставин і лише випадково. Зазвичай перемагає той, хто якомога точніше співвідносить свої плани з фактами. Ця прописна істина була очевидною для воєначальників усіх часів та народів, але про неї чомусь забули (і продовжують забувати) як у XX, так і в XXI ст. Філософія в цьому випадку виступає якщо не чинником, то принаймні інструментом для аналізу стратегічних доктрин, що може зіграти конструктивну роль у розробці аналітики "стратегічної культури", що стає дедалі популярнішою в військовій науці Заходу.

  Повний текст PDF - 329.427 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"