В процесі обгрунтування конституційного права громадян на скаргу як форми прояву народовладдя; вказані на такі його основополагаючі складові як правовий та соціальний зміст; а також його функції - правоохоронну, соціального контролю, можливість висловити власну думку по тому чи іншому питанню. Ст.3 Конституції України стверджує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини визначають зміст і спрямування діяльності держави. Це означає, що особистість людини є цінністю не тільки для себе, але і для всього суспільства. Надані Конституцією права та свободи людини і громадянина є проявом народовладдя в Україні. Мета роботи - спроба вказати на основоположні напрямки вирішення проблем конституційного права на скаргу як форми прояву такого народовладдя. Методи: порівняльно-правовий; соціологічний; історичний; логічний; діалектичний. Проведений аналіз показує, що діюче законодавство, встановлюючи право громадян на скаргу, передбачає різні правові режими його забезпечення, знання і розуміння яких дасть можливість на практиці реалізувати дане конституційне право. Запропоновано обговорення основних положень щодо проблем загальної і спеціальної скарги та критеріїв їх розмежування.

  Повний текст PDF - 238.577 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"