Монографія присвячена дослідженню феномену фестивації як некласичної моделі святкової культури. Враховуючи досвід концептуалізації свята, у монографічному дослідженні запроваджено експлікацію понять «фестивація», «гіперфестивність», «Ноmо Festivus», «артистократ» як категоріальних нововведень щодо предмета дослідження у межах культуротворчої парадигми. Увагу акцентовано на категоризації та диференціації основних смислових елементів і дискурсів, а саме, фестивації як процесу тотального освятковування дійсності, що технологізується, прагматизується, перетворюється на гіперфестивну реальність комунікативної поведінки, своєрідне одивнення дійсності. Звідси, виникає гіперфестивна реальність, яку підживлює надлишковість художних та технічних засобів і прийомів, технік візуалізацій, що формуються у віртуальній, гібридно-презентаційній моделях інформації. Стратегія апропріації свята та трансформації його в бік фестивації відбувалася шляхом залучення запозичених культурних індустрій як схвальних практик, які в глобалізаційній моделі (як домінуючій) здатні використовуватися поза межами власного культурного контексту.

  Повний текст PDF - 555.45 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"