У статті досліджено теоретичні аспекти дискурсу українських письменників 20-30-х рр. ХХ ст., зокрема подано тематичний спектр та рецептивну естетику тогочасної дійсності. Розглянуто питання щодо новаторства письменників означеного часу у напрямку прозових творів. Помітним мотивом прози 20-х рр. ХХ ст. була підкреслена гордість за просту робочу людину, яка, пробиваючись крізь темряву, злидні, опір ворожих сил, ставала рушієм поступу на фронті будівництва, боротьби за нову культуру та нове життя. Усі життєві істини у творах осягалися і здобувалися письменниками вагомим досвідом і в житті, і в літературі. Слід підкреслити, що твори великих письменників того часу відбивали основні риси нового літературного методу, який пізніше став відомий як соцреалізм. Проаналізовано образи людей того часу та висвітлено їх риси характерів у художніх творах митців. На думку автора, ідея духовного пробудження трудящого селянства гідна особливої уваги. Глибокий революційний і соціалістичний інтерес письменників вищевказаного періоду сприяли зростанню рядового працівника як бунтаря і господаря нового життя.В статье исследованы теоретические аспекты дискурса украинских писателей 20-30-х гг. ХХ в., в частности представлен тематический спектр и рецептивная эстетика действительности того времени. Рассмотрены вопросы новаторства писателей в направлении прозаических произведений. Заметным мотивом прозы 20-х гг. ХХ в. была подчеркнутая гордость за простого рабочего человека, который, пробиваясь сквозь тьму, бедность, сопротивление вражеских сил, становился двигателем прогресса на фронте строительства, борьбы за новую культуру и новую жизнь. Все жизненные истины в произведениях постигались и приобретались писателями весомым опытом и в жизни, и в литературе. Следует подчеркнуть, что произведения великих писателей того времени отражали основные черты нового литературного метода, который позже стал известен как соцреализм. Проанализированы образы людей того времени и освещены их черты характера в художественных произведениях художников. По мнению автора, идея духовного пробуждения трудящегося крестьянства достойна особого внимания. Глубокий революционный и социалистический интерес писателей вышеуказанного периода способствовали росту рядового работника как бунтаря и хозяина новой жизни.This article focuses on the theoretical aspects of a discourse of Ukrainian writers in 20-30-ies of XX century. The variety and receptive aesthetics of contemporary reality in literature has been deeply observed. The author analyses the problems of innovation issues in prose writers' works as well as characterizes artistic images of people and their traits of the period mentioned. The article contains the ideas not only of the native critics, but the researchers of modern times that focus on the subject of Soviet writers of the period above. According to the author the idea of spiritual awakening of the peasant labor is worth particular attention. The writers mostly revealed the life of ordinary people, that led to the new Soviet citizenship and culture and made them intransigent enemy of a rural exploiter-fist. It is stressed that the works of great writers of the time such as A. Golovko, P. Panch, I. Kopylenko, I. Mykytenko, K. Gordienko, U. Yanovsky, Ivan Le circled the main features of a new literary method, which later became known as socialistic realism. Civil favors of writers and social perspective of the development of reality, deep revolutionary and socialist interest of writers contributed to the rise and growth of an ordinary worker as a rebel and host of a new life. The article provides basic criteria of the Soviet writer, which are reduced to the depicting of the ideas and images of reality, the truth and the depth of a response to painful reality of contemporary problems which disturb the society and the individual, as well as sincerity and moral sense.