Мета роботи - дослідження типів в'яжучих речовин, що визначають особливості мікроструктури, пов'язані з переважанням певних кристалічних форм новоутворень. Наприклад, при взаємодії напівводного гіпсу з водою утворюються голчасті кристали дигідрогенного гіпсу, тісно переплетені один з одним, і з віком затвердіння гіпсового каменю збільшується в їх розмірах. При зміцненні портландцементу тісто новоутворення виникають в різних кристалічних формах, що багато в чому залежить від температури середовища і концентрації гідрату оксиду кальцію в рідкій фазі. Найбільш характерним є утворення перенасичених розчинів і гелоїдних мас. На основі одного і того ж в'яжучого, наприклад, портландцементу, вироби можуть бути виготовлені з різними наповнювачами - щільним щебенем і піском у важкому цементному бетоні, пористому гравію і піску в легкому цементному бетоні, азбесту в азбестоцементних виробах, дробленого дерева і арболіт, деревна вовна у фіброліті, гранульований полістирол у пористому бетоні, кварцовий пісок у будівельних розчинах та ін. Характер пористості є найважливішою специфічною особливістю. Виключити з обсягу пори і капіляри практично не представляється можливим. Пористість будівельних матеріалів коливається в дуже широких межах: від 0 (скло) до 95 % і вище (плити з мінеральної вати і ін.). У виробах пори, а також інші види нещільності (мікро- і макротріщини, раковини і каверни, порожнини і порожнечі) зосереджені в в'яжучої частині, що заповнює частини і в контактній зоні, тобто по поверхнях розділу цих двох структурних компонентів. При використанні неорганічних в'яжучих речовин, що заповнені водою або водними розчинами деяких солей, мікро- і макропор в'яжучої частини пов'язані з процесами на стадіях твердіння і зміцнення. В цей досить невизначений за часом період з'являються, поперше, пори гелю, що виникли як проміжки між його частинками за рахунок синерезиса і випаровування води, яка адсорбционно звязана з його мицеллами, а за характером вони в основному замкнуті. Застосування полімерних матеріалів як сполучний компонент в суміші з мікронаповнювачами також призводить до деякої пористості в'яжучої частини. Пори виникають в результаті випаровування продуктів поліконденсації, якщо використовуються термоактивні олігомери і полімери в ході контракції. За розміром вони відносяться до мікропор і так само, як і при інших в'яжучих, кількість їх і розмір змінюються в наступний період формування структури. У випалювальних в'яжуча частина має пори капілярні і замкнуті за рахунок часткового виходу газоподібних продуктів розкладання і термальних реакцій. Таким чином, крім згаданих пор, в'яжучі частини можуть мати відносно великі сферичні пори розміром від 50 - 100 мкм до 2 - 5 мм, які утворюються в різних кількостях в залежності від того, чи вони мимоволі або довільно формуються. Якщо вони виникають внаслідок спонтанного залучення повітря у виробництво суміші компонентів, то їх кількість зазвичай невелика (2 - 5 %), але якщо вони виникають під впливом спеціального повітряного або порового формування, під час випалювання, і інші добавки.

  Повний текст PDF - 908.53 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"