Не зважаючи на те, що сьогодні поняття "економічна стійкість" та "забезпечення економічної стійкості підприємства" вже досить поширене в економічній практиці підприємств, однак проблема визначення економічної стійкості підприємств будь-якої форми власності як категорії управлінського процесу щодо її забезпечення поки досліджена недостатньо. Актуальність проблеми забезпечення економічної стійкості підприємства зумовлена сучасною ситуацією ринкової економіки, що характеризується динамічністю навколишнього середовища, високим рівнем невизначеності, жорсткою конкуренцією та різноманітністю ризиків. Розв'язання даної задачі складає актуальність роботи. Її метою є дослідження комплексного підходу визначення та забезпечення економічної стійкості підприємств різних галузей народного господарства та форм власності. Концепція економічної стійкості підприємства в своїй основі частково несе елементи інших більш відомих та усталених концепцій, таких як: сталий розвиток, економіко-соціальна відповідальність, теорія відповідальних сторін та теорія підприємницької підзвітності. Базисним підходом до розбудови місця та ролі економічної стійкості підприємства є його відношення в цілому до сталого розвитку. Результати узагальнення літературних джерел з досліджуваної проблематики дозволили автору виокремити особливий напрямок вивчення категорії "економічна стійкість", прихильники якого акцентують увагу на характерних ознаках підприємства як складної соціально-економічної та техніко-технологічної відкритої системи, що поєднує різні, але взаємодіючі між собою структури. Відповідно до цього підходу, що ідентифікований автором як структурно-кібернетичний, зовнішнього середовища, що забезпечує його ефективне функціонування в умовах мінливості та невизначеності. Систематизуючі ключові детермінанти економічної стійкості, що представлені на сьогодні у науковому просторі (здатність до самозбереження, функціонування, стабільного розвитку, збереження працездатного стану), автор об'єднує їх спільним знаменником - здатністю підприємства до існування (від лат. exsistentia/existentia). Аргументована у науковій літературі аналогія підприємства з живим організмом дозволяє відзначити, що його існування має вітальний характер (від лат. vita - життя), відповідно, економічну стійкість доцільно розглядати крізь призму життєдіяльності, що трактується як складний комплекс взаємодій системи із зовнішніми умовами; визначений спосіб здійснення та підтримування певних умов та видів діяльності. Існуючи підходи репрезентують економічну стійкість підприємства переважно крізь призму теперішнього часу, орієнтуючись на досягнуті поточні значення пріоритетних параметрів (платоспроможність,прибутковість, екологічність, досягнення цілей, структурна цілісність, достатність/доступність ресурсів, збалансованість ресурсів, організаційна відповідність тощо). Відповідно, системність і комплексність дослідження економічної стійкості суб'єктів господарювання, на думку автора, може бути забезпечена виключно на основі каузального підходу, який здатний нівелювати локальність існуючих поглядів та сформувати теоретичні основи фундаментального характеру.

  Повний текст PDF - 444.993 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"