Кремній - один із найпоширеніших хімічних елементів земної кори, який, накопичуючись у рослині, відіграє позитивну роль у рості та розвитку за звичайних умов та за дії несприятливих чинників навколишнього середовища. Наведено дані літератури з досліджень транспорту, локалізації та ролі кремнію у рості і розвитку сільськогосподарських культур та дикорослих видів, проведених цитологічними, фізіологічними і молекулярно-біологічними методами. Виявлено, що кремній у рослиній клітині може перебувати у трьох формах: розчинній, зв'язаній із високомолекулярними органічними сполуками, або ж у чистому аморфному чи кристалічному вигляді. Іони кремнію можуть зв'язуватися з білками, амінокислотами, полісахаридами, поліфенолами, ліпідами та іншими речовинами. Показано участь кремнію у механізмах стійкості та пластичності рослин до дії багатьох абіотичних та біотичних факторів. Виявлено, що зростання рослин в умовах посухи та засолення грунтів призводить до активного поглинання коренями кремнію з грунту і підвищення його вмісту в листках. Це сприяє зниженню транспірації, збереженню оптимального водного балансу рослини, посиленню фотосинтезу, активації синтезу стресових білків за несприятливих умов. Також кремній спричиняє посилення експресії генів ферментів, задіяних в синтезі осмотично активних речовин та різноманітних вторинних метаболітів з протекторними властивостями. Особливе значення для стійкості рослин має участь кремнію у процесах зміцнення клітинних стінок. Полімеризація кремнієвої кислоти в апопласті призводить до утворення аморфного кремнієвого бар'єру, що перешкоджає проникненню токсичних іонів важких металів та алюмінію. Наголошено на необхідності посилення уваги до вивчення ролі цього елемента в адаптації рослин до несприятливих антропогенних та кліматичних чинників.