Визначено особливості ультраструктурної організації клітин палісадної та губчастої тканин мезофілу, обгортки провідних пучків та епідермісу листків 25-добових рослин суріпиці озимої Brassica саmpestris var. Olifera та щириці хвостатої Amaranthus caudathus L., що належать до рослин з С3 і С4 типом фотосинтезу, за умов низької позитивної температури. Короткочасна (2 год) експозиція рослин за температури 4 <$E symbol Р>C наприкінці темнової фази фотоперіоду не відбивалася на анатомо-морфологічній будові листків. Водночас зміни ультраструктурної організації фотосинтетичного апарату й мітохондріому в клітинах мезофілу більшою мірою виявлялися у щириці хвостатої, ніж у суріпиці озимої. Зокрема, відзначено зниження реутилізації транзиторного крохмалю в стромі хлоропластів щириці хвостатої та тенденцію до зниження його реутилізації у суріпиці озимої. Також виявлено тенденцію до зниження електронної щільності матриксу мітохондрій в рослинах обох дослідних видів. В хлоропластах щириці хвостатої спостерігалася тенденція до зниження у розвитку периферійного пластидного ретикулуму.Досліджено особливості ультраструктурної організації клітин палісадної і губчастої тканин мезофілу, обгортки провідних пучків та епідермісу листків 25-добових рослин суріпиці озимої Brassica саmpestris var. olifera та щириці хвостатої Amaranthus caudatus L., що належать до рослин, відповідно, з С-3 і С-4 типами фотосинтезу, за умов високої температури. Короткочасна (2 год) експозиція рослин за 40 <$E symbol Р>C не позначалася на загальній анатомо-морфологічній будові листків. Водночас спектр перебудови субклітинної організації клітин у суріпиці озимої був більш помітним, ніж щириці хвостатої. Зокрема, виявлено зниження вмісту крохмалю у стромі хлоропластів, появу електронно-щільних глобул, асоційованих з мембранами ендоплазматичного ретикулюму й цитоплазматичної мембрани, збільшення кількості ліпідних глобул в гіалоплазмі клітин суріпиці озимої. В клітинах мезофілу щириці хвостатої виявлено збільшення кількості ліпідних глобул в гіалоплазмі, тенденцію до підвищення розвитку периферійного пластидного ретикулюму.