Досліджено історіософську концепцію минулого польського народу в історичній трилогії Г. Сенкевича. Через зіставлення сарматського і козацького лицарських культів з характерною для них топікою з'ясовано пограничний характер цих культів, їх вплив на культуру обох народів (українського і польського). Аналіз творів Г. Сенкевича надає змогу виділити дискурси історичного лицарства (минулого), що свідчить про їх важливість і значущість у творчості польського прозаїка. Джерелами формування "спільних місць", тобто топосів, були не лише християнські, історичні, фольклорні матеріали, а й сучасні ідеологічні дискурси. Частота використання в трилогії певних топосів-ключів (топоси зброї, сарматського культу, героїзму, народного співця) свідчить про світоглядні характеристики самого письменника і всієї епохи межі століть. Дослідження історчиної трилогії польського письменника мало подвійний вектор: синтез романтичної ідеології і романтичної поетики.

  Повний текст PDF - 3.803 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"