Зазвичай розуміння термінів langue і parole базується на їх інтерпретації видавцями "Курсу загальної лінгвістики" Ш. Баллі і А. Сеше, які як основну онтологічну рису мови називали соціальність на противагу індивідуальності мовлення. Крім того, за мовою закріпилася дефініція як іманентної суспільної системи знаків, а за мовленням - як індивідуального акту волі. У 1996 році були знайдені матеріали, написані рукою швейцарського вченого. У рукописній спадщині Фердинанда де Соссюра поряд з загальним об'єктом мовознавства - langage - вирізнено ще три його структурні функції - langue, parole i discours (le discursif), з яких перша стосується потенціального аспекту мовної діяльності, а дві інші - її актуально-процесуального аспекту. Учений багаторазово підкреслював, що мова існує лише завдяки мовленню (виникає і розвивається в процесі мовленнєвої інтеракції) і лише для мовлення (потрібна як інструмент творення такої інтеракції). У той же час мовлення може існувати лише завдяки знаковим відношенням і граматичним правилам мови. За Соссюром, розрив між ними неможливий хоча б тому, що вони є лише суміжними функціональними аспектами мовної діяльності.

  Повний текст PDF - 1.393 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"