Проаналізовано зразки художнього перекладу у царині світової романтичної прози з точки зору лінгвокогнитивних засад сучасного перекладознавства. Низку архетипних образів у літературному доробку доби романтизму ( твори В. Ірвінга, Н. Готорна, Т. А. Гофмана) встановлено як різновид психологічних архетипів, або колективного позасвідомого, що для індивіда є відбитком історичного досвіду усіх попередніх поколінь і містить у собі родинне, національне, расове, загальнолюдське позасвідоме. Колективне позасвідоме охарактеризоване як специфічна універсальна система психічних уявлень та мотивацій, відображена у коді світового культурного надбання. Розглянуто особливості перекладацьких розвідок у дослідженні літературних творів із метою відтворення у перекладі авторської "картини світу" разом із її специфічними складниками - архетипними образами, що водночас слугують актуалізованими засобами поетичного структурування текстів перекладу у перспективі дотримання функціонально-комунікативної єдності першотвору та його перекладу.

  Повний текст PDF - 1.229 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"