Синтезовано ряд ПУС на основі ДФП і ГМДА та кополімеру ПВБ за відсоткового співвідношення ДА:ПВБ = 30:70; 50:50; 70:30 та одержано ряд композиційних матеріалів із лізоцимом (вміст фермента 1 % мас.) на їх основі. Дані ІЧ-спектроскопічних досліджень підтверджують, що іммобілізація лізоциму відбувається за рахунок міжмолекулярних водневих зв'язків (фізична іммобілізація). Встановлено, що зі збільшенням кількості кополімеру ПВБ у структурі полімерних матеріалів спостерігається зростання міцності та відносного подовження під час розриву. Показники міцності у разі розриву ряду ПУС зі збільшенням ПВБ лежать у діапазоні 1,74 - 2,29 МПа, а показники відносного подовження за розриву - у діапазоні 97 - 204 %. За результатами фізико-механічних досліджень введення ензиму у склад ПУС призводить до покращання їх властивостей. Для композицій з лізоцимом міцність за розриву становить 1,43 - 2,84 МПа, а відносне подовження у разі розриву - 104 - 212 %. Характеристична в'язкість полімерів лежить у межах 0,46 - 0,97 дл/г. Для ПУС, синтезованих за відсоткового співвідношення ГМДА:ПВБ = 70:30 та 30:70, введення лізоциму призводить до незначного зниження значень температури склування порівнянні зі зразками без лізоциму. Для ПУС, синтезованих за відсоткового співвідношення ГМДА:ПВБ = 50:50, введення лізоциму призводить до підвищення температури склування. Встановлено, що досліджувані системи однофазні.

  Повний текст PDF - 174.066 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"