Різноманітність біологічних властивостей ентеробактерій значно ускладнює діагностику представників цієї родини, серед яких трапляються як сапрофіти, так і збудники гострих кишкових інфекцій. Роль сапрофітної мікрофлори кишечника не обмежується тільки їх участю у процесі травлення, але й тим, що ендотоксин (ліпополісахарид, ЛПС), який звільнюється внаслідок самовідновлення клітинного пулу кишкової палички, частково надходить у портальну кров і здійснює антигенну стимуляцію макроорганізму. Крім того, незначна кількість ендотоксину може звільнюватися і живими бактеріями, що за умов численності популяції Esсherichia coli в кишечнику може створювати достатньо високу концентрацію ендотоксину. Незважаючи на існування резидентних штамів, в організм хазяїна достатньо регулярно потрапляють представники нових серо- і біоварів E. coli. У зв'язку з цим актуальним є вивчення будови і біологічної активності ЛПС як нових штамів E. coli, які виявляють в організмі людини, так і раніше практично не досліджених штамів Pantoea agglomerans. Показано, що виділені ЛПС за складом жирних кислот ліпіду A подібні до ЛПС інших представників Enterobacteriaceae. Деякі з них є більш токсичними у порівнянні з ЛПС раніше вивчених штамів Enterobacteriaceae: E. coli, Budvicia aquatica, Pragia fontium, але менш пірогенні, ніж пірогенал. ДСН-ПААГ електрофорез показав типовий для S-форм ЛПС бімодальний розподіл. Встановлено, що ЛПС E. coli 126 знижує індекс адгезивності, що свідчить про можливу конкуренцію між молекулами ЛПС E. coli 126 та адгезинами E. coli F-50, які були задіяні на еритроцитах кроля. Результати серологічних перехресних реакцій свідчать про імунохімічну гетерогенність виду P. аgglomerans: його представників було розподілено на 5 серогруп. ЛПС E. coli 126 проявляв антигенну активність у гомологічній системі. У перехресних серологічних реакціях ЛПС інших штамів E. coli, а також типового штаму B. aquatica не взаємодіяли з антисироваткою до E. coli 126. Одержані дані можуть свідчити про різну структуру О-специфічного полісахариду (ОПС), тобто про відсутність у них загальних антигенних детермінант, оскільки саме структура ОПС є відповідальною за серологічну специфічність ЛПС, а також усієї бактеріальної клітини. І справді, вивчення структури ОПС E. coli 126 свідчить, що він має будову, яка характерна для представників E. coli серогрупи О15: <$Esymbol О>)-beta-D-GlcpNAc-(1<$Esymbol О>2)-beta-D-Galp-(1<$Esymbol О>3)-alpha-L-FucpNAc-(1<$Esymbol О>.

  Повний текст PDF - 283.772 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"