Плазмоннi наноструктури сильно локалiзують електричне поле на їх поверхнях за допомогою колективних коливань електронiв провiдностi при стимуляцiї падаючим свiтлом на певнiй довжинi хвилi. Молекули, адсорбованi на таких поверхнях, вiдчувають сильно посилене електричне поле через локалiзований поверхневий плазмонний резонанс (ЛППР), який пiдсилює сигнал комбiнацiйного розсiювання вiд цих молекул. Це явище називають поверхневим гігантським комбінаційним розсіюванням (ГКР). Подальші поліпшення в інтенсивності комбінаційного розсіювання були досягнуті шляхом проектування плазмонних наноструктур з контрольованим розміром, формою, складом та розташуванням. Увагу приділено теорії та аналізу впливу захисного покриття на оксидні матеріали на ізольовані наноструктури плазмонних металів. Починаючи з короткого опису основних принципів, що лежать в основі ЛППР і ГКР, порівняно два плазмонних метала, два діелектричних матеріала і вплив зміни окремих параметрів наноструктури на вихідний посилений сигнал комбінаційного розсіювання.

  Повний текст PDF - 7.094 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"