Сучасна методологія переживає своєрідну кризу. Чітко вималювалися крайнощі детермінізму та індетермінізму. А методологічний анархізм загалом спричинив похід "проти методу". Тому актуальним виявився діалог прихильників наукового пізнання із захисниками позанаукового осягнення світу. Він дозволяє подолати упереджене ставлення багатьох дослідників до некласичної методології і сприйняти її як особливий аспект сучасної методології. Водночас спроби необмеженого поширення некласичної методології у діяльності суспільства і заперечення постмодернізмом будь-якої методології загалом призвели до необхідності її критичного переосмислення. Допомогти подолати наявні методологічні труднощі може перехід до "ідеалу науковості" як системи пізнавальних цінностей і норм. Але поборники "третього шляху" розвитку сучасної методології намагаються знайти такий універсальний метод пізнання, за допомогою якого об'єкт можна було б осягнути одночасно в цілісній формі та неповторності його ознак і властивостей. А послідовники плюралізму відстоюють ні що інше, як методологічний еклектизм. Як наслідок, сучасній методології бракує неупередженого, обієктивного ставлення до неї філософів і науковців. Отже, найближчим часом від них не варто очікувати радикальних змін у царині методології.

  Повний текст PDF - 553.517 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"