Стаття є спробою проартикулювати деякі сторони множинної проблематики феноменів міфологічності музики та музичності міфу; її присвячено аналізові психологічних закономірностей процесів, що об'єднують ці культурні феномени. Проаналізовано "внутрішню" спорідненість музики і міфу як фундаментальних кодів культури. Показано, що взаємодія музики й міфу як феноменів соціокультурного буття, насамперед, пов'язана з роллю міфу в конструюванні образу світу, закарбованого в музичному творі. Обгрунтовано, що функціональні параметри міфологічної моделі (системність, симультанність, циклічність, інваріантність, канонізація, типологія, бінарність та амбівалентність, медіативність та ін.) дозволяють розглядати міфологічну структуру як породжувальну модель музичного образу світу, а музичний твір - представити в якості цілісної, симультанної згорнутої "ідеї", яка виникає в уявленнях композитора (автора) і передує своєму наративному втіленню; музичні наративи, у свою чергу, можна проартикулювати як специфічні "художні метаморфози", що приховують у своєму базисі міфологічний архетип. Під час наративного розгорнення музичного твору відбувається руйнування циклічного механізму: міф, відшарувавшись від ритуалу, здобуває риси лінійно-часового словесного буття, знаходить маркери початку й кінця. Показано, що міфологізація різних видів звукотворчості існує у будь-якій традиційній свідомості. Представлено концепції О. Ф. Лосєва і К. Леві-Строса про первинну музичність міфу.

  Повний текст PDF - 514.63 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"