Антропологія міста у контексті екзистенціального аналізу

Препотенська, М. П.

Здійснено спробу поєднання здобутків теоретичної урбаністики у якості антропології міста та екзистенціального аналізу як методу гармонізації людського життя у місті. У співвідношенні сфери антропології міста та екзистенціального підходу доводиться, що за умови стресового фону мегаполіс поширює панораму граничних ситуацій, в яких зрештою виявляється екзистенціальна специфіка міського. У зв'язку з цим обгрунтовано необхідність введення поняття "буття-у-місті" як сукупної дефініції для характеристики екзистенціалів буття людини мегаполісу. Розглянуто найбільш деструктивні екзистенціали людського буття-у-місті: турбота, страх, відчуження, емоційне вигорання, самотність, втрата ідентичності, депресія, ескапізм, аномія, суїцидальний настрій. Визначено їх причинно-наслідковий зв'язок, доведено доречність привнесення схеми взаємодії екзистенціалів у систему екзистенціального аналізу, що дозволить посилити раціоналізацію людської свідомості. Тим самим поєднуються теоретичні здобутки антропології міста та екзистенціального підходу до буття людини. Показано, що тотальна об'єктивація мегаполісу здатна долатися через креативність особистості, її готовність взяти відповідальності за власне життя у творенні "проекту себе" та творенні міста. Згідно екзистенціальному підходу корекції особистості можливо творення змістовних модусів життя, одержання сенсу життя. Тим самим поєднуються теоретичні здобутки антропології міста та екзистенціального підходу до буття людини. Показано, що тотальна об'єктивація мегаполісу здатна долатися через креативність особистості, її готовність взяти відповідальності за власне життя у творенні "проекту себе" та творенні міста. Згідно з екзистенціальним підходом корекції особистості можливо творення змістовних модусів життя, одержання сенсу життя.


	Наукова періодика України		Вісник Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут"