Мета роботи - вивчити систему первинної медичної допомоги в різних країнах Європи та провести порівняльне дослідження їх характеристик з основними тенденціями розвитку первинної медичної допомоги в Україні. Використано дані власних досліджень щодо стану первинної медичної допомоги в Україні та матеріали масштабного багатоаспектного дослідження систем первинної медичної допомоги в 31 країні Європи. При узагальненні результатів оцінено структурний, процесний аспекти та результативність первинної медичної допомоги в країнах. Застосовано бібліосемантичний, історичний, медико-статистичний методи. Попри істотні відмінності, системи первинної медичної допомоги в Європейському регіоні об'єднує універсальне охоплення населення первинної медичної допомоги та позиціонування лікарів загальної практики як наріжного каменю системи. В Україні система первинної медичної допомоги залишається дуже слабкою через недостатню комплексність і послідовність управлінських рішень щодо напрямків, моделей та механізмів розвитку первинної медичної допомоги. Висновки: провідне значення для ефективності системи первинної медичної допомоги мають збільшення доступності, координованості допомоги із застосуванням принципу воротаря та забезпечення її необхідними економічними ресурсами.Мета роботи - обгрунтувати підвищення якості профілактичної роботи в українській системі охорони здоров'я на основі проведення порівняльного аналізу підходів до профілактики в Європі та Україні. Проаналізовано систематичні огляди літератури, матеріали ВООЗ, нормативно-правові документи МОЗ України. Застосовано бібліосемантичний, історичний та аналітичний методи. Між Європою та Україною існують розбіжності щодо основних підходів проведення профілактичних заходів. В Європі використовуються переважно скринінгові програми, в Україні - диспансеризація, першим етапом якої є профілактичні медичні огляди. За кордоном при запровадженні національних профілактичних програм спираються на результати рандомізованих клінічних випробувань та оцінки економічної ефективності втручань. В Україні, при наявності розуміння, що доказова профілактика повинна стати галузевою політикою, існує певний дисбаланс у нормативній базі та практичних заходах. Висновки: диспансерний підхід до профілактики в Україні є застарілим, оскільки вступає в протиріччя з доведено ефективними міжнародними підходами. Для гармонізації з Європейською політикою потрібно переглянути в найкоротший термін наказ про диспансеризацію з позицій доказової профілактики та при оцінці витратної ефективності профілактичних програм.

  Повний текст PDF - 504.536 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"