Мета роботи - визначити особливості формування синдрому емоційного вигорання в лікарів і медичних сестер хірургічного відділення. Проведено психологічне дослідження серед 54 лікарів і 52 медичних сестер хірургічного відділення за методикою діагностики рівня емоційного вигорання Бойка В. В. Частота виявлення синдрому емоційного вигорання в медичних сестер становила 50,0 +- 6,9 %, у лікарів - 62,5 +- 6,6 %. Структура симптомів у групі лікарів достовірно відрізнялася від аналогічної в медичних сестер (<$E р~<<~0,05>) у фазі резистенції та виснаження. У фазі резистенції в медичних сестер переважав симптом "редукція професійних обов'язків" (45,4,8 +- 6,1 %), у лікарів - "розширення сфери економії емоцій" (40,0 +- 5,8 %). У структурі симптомів фази виснаження в медичних сестер превалювали "психосоматичні та психовегетативні порушення" (33,3 +- 5,7 %), у лікарів - "деперсоналізація" (50,0 +- 5,4 %). Висновки: встановлено, що частота виявлення синдрому емоційного вигорання у лікарів-хірургів більша, ніж у медичних сестер. Медичні працівники мають різні механізми психологічного захисту від впливу психотравмуючих факторів трудової діяльності: у лікарів - "розширення сфери економії емоцій" і "деперсоналізація", у медичних сестер - "редукція професійних обов'язків" і "психосоматичні та психовегетативні порушення". З огляду на можливість негативного впливу зазначених симптомів на якість надання медичної допомоги необхідно розглядати синдром емоційного вигорання як один із кадрових ризиків.

  Повний текст PDF - 499.998 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"