Мета роботи - дослідження маркерів діабетичної нефропатії у пацієнтів із артеріальною гіпертензією (АГ) та цукровим діабетом (ЦД) 2 типу та порівняння нефропротекторних властивостей антигіпертензивних препаратів для відбіру найоптимальнішого. Основну групу склали 100 осіб із ЦД 2 типу та АГ III стадії, групу порівняння - 50 осіб із АГ, контролю - 25 умовно здорових добровольців. У роботі було застосовано методи: клінічні, біохімічні, статистичні. Альбумінурію було визначено у разовій ранковій порції сечі за допомогою імуноферментного методу на напівавтоматичному аналізаторі ВА-88 (Китай). Рівень глікозильованого гемоглобіну визначався за допомогою біохімічного методу. Встановлено, що рівень альбумінурії позитивно корелює із тривалістю діабету (r = 0,61; p << 0,001), рівнем систолічного (r = 0,25; p << 0,01) і діастолічного артеріального тиску (r = 0,31; p << 0,01), глікозильованого гемоглобіну (r = 0,52; p << 0,001). Співвідношення альбуміну до креатиніну є більш точним методом, ніж визначення однієї лише альбумінурії, так як рівень креатиніну у сечі залежить від віку, статі, індексу маси тіла. Половина пацієнтів основної групи одержувала телмісартан, а половина - лізиноприл. Телмісартану був властивий нефропротекторний ефект, що виявлявся у зниженні рівня альбумінурії, глікозильованого гемоглобіну. До того ж, він не поступався лізиноприлу за органопротекторними властивостями і доцільний для призначення особам із ЦД 2 типу та АГ III стадії.

  Повний текст PDF - 44.94 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"