Пізнавальний потенціал практичної парадигми в дослідженні академічної культури

Пак, І. В.

Зроблено аналіз можливостей практичної парадигми в освітніх студіях, зокрема, у дослідженні академічної культури. Проаналізовано напрями освітніх досліджень у межах структуралістської, функціональної та феноменологічної парадигм, специфіку аналізу освітніх феноменів крізь призму їхніх основних теоретичних положень. Охарактеризовано джерела та основні етапи становлення практичної парадигми (Л. Вітгенштайн, М. Хайдегер), теоретичний внесок П. Бурдьє в розбудову практичної парадигми (зокрема, розробка та інтерпретація поняття "габітус" як системи сталих диспозицій, що переносяться). Обгрунтовано науковий та евристичний потенціал практичної парадигми. Доведено, що поняття "практик" і "практичний підхід" у контексті дослідження академічної культури мають не лише теоретичне значення, але й забезпечують принципово новий підхід до емпіричного вивчення освітнього простору. Висвітлено роль освітніх практик, які розкривають сенс таких складових академічної культури, як доброчесність, автономія, справедливість тощо. У різноманітті підходів до дослідження практик виокремлено дві ключові ідеї, які допомагають побачити єдність практичної парадигми: "фоновий" характер і "розкриваюча" природа повсякденних практик. Висвітлено умови застосування практичної парадигми в полі наук соціогуманітарного циклу, що полягають в особливому ставленні до предмета та об'єкта дослідження, які не можна вивчати поза конкретним простором, часом, метою. Зроблено висновок про те, що пізнавальні можливості теорії практик дозволяють аналізувати дії суб'єктів освітнього процесу, відкриваючи нові можливості для розуміння мотивації їхніх дій. Активність діяча (соціального агента) із зазначенням системно-структурних обмежень, дає можливість поєднувати теоретичні моделі соціальної реальності традиційних суб'єктоб'єктних моделей, завдяки чому і розкривається зміст поняття практика.


	Наукова періодика України		Український соціум