Мета дослідження - розроблення оптимальної тактики оперативного лікування кіст крижового каналу (ККК) залежно від їх типу та розміру. Дослідження проведено на 36 хворих з ККК: 20 - з периневральними, 5 - з екстрадуральними менінгеальними, 2 - з інтрадуральними, 7 - з менінгеальними дивертикулами та 2 - із сакрально-пресакральними кістами в складі тріади Currarino. З приводу цієї патології всім хворим проведено оперативне втручання. В усіх випадках використано мікрохірургічний інструментарій та мікрохірургічну техніку зі збільшенням у 7,5 - 15 разів. Периневральні кісти розташовані в ділянці чутливого ганглія крижового корінця і мають широку основу, що ускладнює видалення. Після аспірації вмісту кісти та перевірки на сполучення із субарахноїдальним простором слід проводити резекцію вільних стінок кісти на рівні ганглія, герметизацію стінок дурального вивороту корінця. Екстрадуральні кісти та менінгеальні дивертикули сполучаються з субарахноїдальним простором і зазвичай не зрощені з корінцями. Їх слід виділяти, перев'язувати в ділянці шийки і відсікати дистальніше лігатури. Інтрадуральні кісти слід видаляти шляхом задньої поздовжньої дуротомії, після чого дуральний мішок герметично зашивають. Кісти в складі тріади Currarino видаляють поетапно. На першому етапі із заднього доступу ліквідують ККК, проводять герметизацію дурального мішка та отвору в крижовій кістці. На другому етапі разом з проктологом видаляють пресакральну кісту. Висновки. За наявності неврологічної симптоматики та в разі розміру понад 15 мм ККК потребують хірургічного лікування. Хірургічна тактика маї бути спрямована на видалення кісти, декомпресію корінців, що проходять у крижовому каналі, герметизацію дурального мішка, а за необхідності - на герметичну пластику його стінок.

  Повний текст PDF - 125.175 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"