Розкрито проблеми національної ідентичності в 1960 - 1980-х рр. у взаємозв'язку з життям і творчістю українських поетів-дисидентів З. Красівського та Я. Лесіва. Розглянуто суб'єктивну організацію їх текстів, розкрито метафористичний потенціал, екзистенційну глибину. Розкрито сутність духовного феномена української людини-борця, тих параметрів її культурної свідомості, які зумовлють національну ідентичність особистості.Творчість поетів-дисидентів З. Красівського й Я. Лесіва розглянуто в контексті проблеми національної ідентичності 1960 - 1980-х рр. Вперше в українському літературознавстві проаналізовано ідейно-естетичний характер літературної спадщини цих письменників, охарактеризовано проблемно-тематичну спрямованість і жанрову своєрідність їх творчості. Осмислено поняття "національна ідентичність". Окреслено парадигму новітнього літературознавчого мислення та доведено, що в її межах системотворчу роль відіграє саме національна інтерпретація. Виокремлено націоохоронні функції дисидентської літератури: поезії, публіцистики, епістолярію. Доведено, що особливістю українського екзистенціалізму була і є національна ідея, яка в історичних обставинах колоніальної України рятувала від трагічної абсурдності. Досліджено вияви національної самототожності в творчому доробку З. Красівського та Я. Лесіва. До наукового обігу залучено архівні матеріали. Заглиблення в поетичний досвід З. Красівського та Я. Лесіва дало можливість розкрити сутність духовного феномена людини, тих параметрів свідомості, які зумовлюють національну індентичність особистості.

  Повний текст PDF - 58.883 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"