Мета роботи - визначити динаміку показників прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу у хворих на розацеа в разі застосування в комплексному лікуванні антиоксидантного засобу. Під спостереженням перебували 64 хворих на розацеа (49 жінок, 15 чоловіків) віком від 28 до 63 років, з них у 23 діагностовано еритематозно-телеангіектатичну, а в 41 - папуло-пустульозну стадію (форму) розацеа. У процесі лікування хворих на розацеа було розподілено на дві групи: I (порівняльна) - 32, які одержали стандартизоване лікування дерматозу, II (основна) - 32, яким на тлі стандартизованої терапії додатково призначали антиоксидантний препарат етилметилгідроксипіридину сукцинату (мексидол). Стан прооксидантної системи крові оцінювали за вмістом малонового альдегіду (МА) у плазмі й еритроцитах та фракцій окиснювальної модифікації білків нейтрального (ОМБ E370) та основного (ОМБ E430) характеру - в сироватці крові; стан ендогенної інтоксикації - за вмістом у сироватці крові молекул середньої маси (МСМ E254 та МСМ E280); стан антиоксидантної системи крові - за рівнем відновленого глутатіону (ВГ) та активністю каталази (КА) - у гемолізаті крові та вмістом церулоплазміну (ЦП) - у сироватці крові, згідно із загальноприйнятими методиками. До початку лікування у хворих на розацеа порівняльної й основної груп встановлено вірогідне (p << 0,05) у порівнянні з показниками осіб контрольної групи підвищення вмісту МА в плазмі (відповідно: на 53,9 і 51,9 %) і в еритроцитах (на 24,3 і 23,5 %), у сироватці крові - ОМБ E370 (на 76,7 і 70,9 %), ОМБ E430 (на 77,9 і 83,0 %), МСМ E254 (на 46,5 і 42,1 %) та МСМ E280 (на 68,6 і 72,2 %), а також збільшення КА (на 78,2 і 72,7 %) та зменшення в еритроцитах вмісту ВГ (на 21,2 і 20,6 %). Після лікування у хворих на розацеа і (порівняльної) групи встановлено лише зменшення у сироватці крові ОМБ E370 (на 9,4 %; p = 0,012) та КА (на 15,3 %; p = 0,005), водночас у пацієнтів основної групи, які додатково одержали антиоксидантний засіб, виявлено вірогідне (p << 0,05) зменшення МА у плазмі (на 16,2 %) і в еритроцитах (на 13,1 %), у сироватці крові - ОМБ E370 (на 25,7 %), ОМБ E430 (на 24,9 %), МСМ E254 (на 23,5 %), МСМ E280 (на 18,7 %), КА (на 25,1 %; p << 0,05), а також підвищення в еритроцитах вмісту ВГ (на 10, 7 %; p = 0,011). Також у хворих на розацеа основної групи встановлено вірогідно кращі клінічні результати після комплексного лікування дерматозу. Висновки: застосування хворим на розацеа на тлі стандартної терапії антиоксидантного препарату етилмегилгідроксипіридину сукцинату (мексидол) сприяє нормалізації чи тенденції до нормалізації показників прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу, а також поліпшує клінічні результати лікування таких пацієнтів.

  Повний текст PDF - 970.852 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"