Технократичний шлях розвитку цивілізації в XIX і XX ст. спричинив збільшення кількості надзвичайних ситуацій антропогенного характеру (аварії на атомних електростанціях, пожежі і вибухи на промислових об'єктах, транспортні аварії), які на сьогодні складають 75 - 80 відсотків від загальної кількості надзвичайних ситуацій. Число жертв стихійних лих щорічно збільшується в середньому на 6 відсотків. Згідно з даними ООН і ВООЗ, за останні 25 років людські втрати через надзвичайні ситуації в кілька разів перевищують втрати під час воєнних подіями (на танкерах і нафтових платформах). Викиди в біосферу перевищують природні можливості для самоочищення і призводять до збільшення вмісту токсичних елементів - миш'яку, кадмію, ртуті та інших у грунтах, природних водах і, отже, у флорі і фауні. Мета роботи - створити модель епідемічних процесів, що підходять для подальшого застосування ситуаційних методів контролю. Під час побудови моделей епідемічних процесів використано методи аналізу, ситуаційного управління та математичної статистики. Будь-яка епідемічна надзвичайна ситуація розвивається за експонентним законом (через збільшення кількості контактів і приєднання супутніх інфекцій), тому важливо виграти час, поки ступінь поширення не вийшов із-під контролю. Загальний час, відведений на локалізацію епідемічної надзвичайної ситуації без використання подієвої моделі становить 2 + 12 + 4 (6) +16 (18) + 24 + 24 = 86 (90) год. Якщо особа, яка приймає рішення, слідує запропонованим сценаріями подієвої моделі, шлях із третього по п'ятий пункт може бути зменшений у 4 рази і становить 6 год (дві години на сбір інформації, 3 год для її аналізу та одну годину на прийняття рішення) замість 20 - 24 год. Те ж саме відбуватиметься на інтервалі з п'ятого по сьомий пункт - замість 24 год - 6. Таким чином загальний час, відведений на локалізацію епідемічної аварійної ситуації з використанням подієвої моделі дорівнює 2 + 12 + 6 + 6 + 24 = 50 год . Очікуваний час виграшу - 36 - 40 год. Його можна використовувати для запобігання виникненню супутніх інфекцій, зменшення кількості контактів і запобігання поширенню паніки серед населення. Висновок. Розроблено подієву модель розвитку епідемічної надзвичайної ситуації з урахуванням причинно-наслідкових зв'язків між регіональними компонентами. Розв'язання таких задач включає в себе використання ситуаційного управління і нових інформаційних технологій. Проведено оцінку ефективності розробленої моделі. Отримані розрахунки показують, що очікуваний приріст часу на локалізацію надзвичайної епідемічної ситуації, згідно з прогнозованими даними, становить 36 - 40 год.

  Повний текст PDF - 704.452 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"