Мета роботи - вивчити особливості клінічного перебігу вертеброгенної мієлопатії (ВМ) залежно від рівня ураження спинного мозку та встановити інформативність електронейроміографії щодо вивчення цієї патології. У дослідження залучено 54 хворих на ВМ (35 (64,8 %) чоловіків і 19 (35,2 %) жінок). Пацієнтів розподілили на групи залежно від рівня ураження спинного мозку: шийний відділ - 20 (37,0 %) осіб, грудний - 12 (22,2 %), поперековий - 18 (33,4 %), два відділи - 4 (7,4 %). Усім хворим проведено повне клінічне обстеження, зокрема магнітно-резонансну томографію спинного мозку та хребта, електронейроміографію. У 50 пацієнтів діагностовано дискогенну мієлопатію, у 4 - дискогенну радикуломієлопатію. Виявлено найбільш виражений біль при ураженні двох відділів одночасно та поперекового відділу спинного мозку, помірно виражений - при ураженні грудного відділу, що підтверджено оцінкою за шкалою JOA (<$E p~<<~0,05>). Лікування було найефективнішим при ВМ у шийному відділі: 43,7 % хворих відзначили поліпшення (<$E р~<<~0,05>). Метод електронейроміографії можна рекомендувати для діагностики вертеброгенних радикуломієлопатій. Висновки: на підставі клініко-інструментальних досліджень, проведених у хворих з ВМ на різних рівнях спинного мозку, виявлено, що частіше уражуються поперековий та шийний відділи спинного мозку. В цих відділах відзначено вираженіший больовий синдром. Консервативне лікування ВМ не можна визнати ефективним, оскільки 18,3 % пацієнтів з ураженням поперекового відділу спинного мозку та 25,5 % з одночасним ураженням двох відділів було виписано без змін.

  Повний текст PDF - 1.079 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"