Мета дослідження - визначити ефективність спрощеного покрокового алгоритму антигіпертензивного (АГТ) лікування щодо досягнення цільового офісного і "нормального" (<< 135/85 мм рт. ст.) домашнього артеріального тиску (АТ), зниження ризику розвитку інсульту та підвищення прихильності до лікування хворих віком понад 55 років з імовірно резистентною до лікування артеріальною гіпертензією (АГ) у порівнянні із пацієнтами з неконтрольованим АТ, попри призначення 1 - 2-х антигіпертензивних засобів. Кількість осіб віком понад 55 років із 407-ми пацієнтів, залучених у дослідження, становила 284 (69,8 %). Пацієнтів було розподілено на 2 групи. У 1-шу було залучено 84 (29,6 %) особи з імовірно резистентною до лікування АГ, тобто таких, у кого офісний АТ перевищував цільовий рівень попри призначення 3-х препаратів і більше, у 2-гу - 200 (70,4 %) хворих, в яких він не був досягнутий у разі лікування 1 - 2-ма АГТ засобами. Під час 1-го візиту хворим призначали фіксовану комбінацію периндоприлу та амлодипіну в дозі 5/5, 5/10, 10/5 або 10/10 мг за вибором лікаря (1-й крок). Офісний і домашній АТ визначали за допомогою осцилометричних автоматичних приладів. Перед кожним наступним візитом (через 7 днів, 1, 2, 3, та 6 міс) хворий 7 днів двічі на добу самостійно вимірював АТ. У разі недосягнення цільового офісного АТ під час подальших візитів підвищували дозу фіксованої комбінації периндоприлу й амлодипіну до максимально переносної (2-й крок) і послідовно призначали індапамід-ретард у дозі 1,5 мг 1 раз на добу (3-й крок), спіронолактон у дозі 50 мг/добу (4-й крок), моксонідин у дозі 0,2 - 0,6 мг/добу або доксазозин у дозі 4 - 8 мг/добу (5-й крок). На початковому та завершальному етапі дослідження визначали ризик розвитку інсульту упродовж наступних 10-ти років за Фремінгемською шкалою. Через 6 міс середній офісний систолічний АТ знизився у 1-й та 2-й групах з (166,7 +- 15,1) та (166,4 +- 15,2) до (132,8 +- 9,4) та (131,2 +- 9,7) мм рт. ст,, діастолічний - з (97,0 +- 11,3) та (94,9 +- 10,2) до (79,3 +- 7,3) та (79,8 +- 7,0) мм рт. ст. (усі p << 0,0001). Офісного АТ << 140/90 мм рт.ст. досягнуто у 74,7 та 82,5 % хворих відповідно, що супроводжувалося нормалізацією домашнього АТ - в 68 та 69,4 % випадків відповідно (усі p >> 0,05). Призначення 3-х препаратів і більше потребували 46,7 та 29,5 %, максимальної дози фіксованої комбінації периндоприлу й амлодипіну - 57,4 та 39,3 % хворих відповідно (p << 0,01). 10-річний ризик розвитку інсульту зменшився з 34,3 +- 17,6 до 20,9 +- 12,2 (p << 0,01) та з 26,9 +- 16,1 до 16,7 +- 11,3 (p << 0,001). Висновки: застосування ПАЛ у хворих з неускладненою неконтрольованою АГ віком понад 55 років надало змогу досягти через 6 міс цільового офісного АТ у 74,7 % пацієнтів з імовірно резистентною АГ та 82,5 % пацієнтів з порівнянним вихідним рівнем АТ, АГТ терапія в яких до початку алгоритмізованого лікування передбачала застосування 1 - 2-х медикаментозних засобів, та знизити середній 10-річний ризик розвитку інсульту за Фремінгемською шкалою на 39,1 та 37,9 % відповідно, а частку хворих з високим рівнем ризику - на 32,5 і 32,6 %. Через 6 міс уніфікованого ПАЛ пацієнтів віком понад 55 років ймовірно резистентна до лікування АГ асоціювалася з вищим на 18,7 % ризиком розвитку інсульту впродовж наступних 10-ти років.

  Повний текст PDF - 1.016 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"