Розтин померлої людини з метою встановлення причин смерті шляхом патологоанатомічного дослідження - серйозна етико-правова проблема в Україні та інших європейських країнах. Розглянуто сучасну ситуацію, що склалася в Україні щодо проведення аутопсії, її етичної, моральної та правової складової. Проаналізовано значущість аутопсії як методу дослідження щодо достовірного встановлення основного захворювання та безпосередньої причини смерті. Аутопсія має не лише вагоме медичне, статистичне, науково-практичне, але й соціальне значення. Увагу приділено історичному досвіду країн Європи (Німеччини, Австрії, Швейцарії та ін.) у цьому питанні. Проаналізовано сучасні європейські погляди та закони, які регламентують проведення аутопсій, трансплантації органів і тканин. Розглянуто моральні та етичні проблеми, що виникають після смерті пацієнта у родичів померлого, лікуючого лікаря та лікаря-патологоанатома. Досліджено новітні методики проведення віртуальних аутопсій, визначено їх можливості та обмеження. Запропоновано основні напрямки вдосконалення етико-правової та соціальної складової аутопсії. Визначено необхідність гуманізації відношення до розтину шляхом просвітницької роботи серед лікарів т населення, пошуку інноваційних малоінвазивних підходів для встановлення причин смерті людини.

  Повний текст PDF - 362.03 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"